Літературознавство итиказ

Єдиним органічним продовженням її драматизованої громадянськоїлірики могла бути і стала філософська драматургія,розкриття болючої єдності і боротьби суперечливих стихій, якітворять сутність людської натури. Несподівано в «аскетичнихобрисах» минувшини заграла жива кров, «холодні царства суворихліній древньої культури» стали полями запеклого боюпроти соціальної нерівності, національного безправ’я, оміщаненогоінтелекту, блеклої буденщини, народженого страхом лицемірствата інших потворних рис поневоленої людини.Наскільки була злободенною багатозначна драматургія ЛесіУкраїнки, свідчить хоч би драматична поема «Адвокат Мартіян»,де розвінчана смертоносна ідейна дволикість. АдвокатМартіян таємно сповідує християнське вчення в часи його виникненняй переслідування. З переляку він відмовляється відприбраного сина, який через те ж і гине. В домі розжаханого,але ж і твердого пана помирає, ніби отруєна диханням ідейноїневизначеності, його племінниця. Все це не зворушує адвоката,він готує захисну промову на суд, він стане в обороніхристиянського єпископа і цим думає відкупитися у своєї совісті.Та чи ж варте його життя тих жертв, які воно спричинює?Не вперше в світовій і в нашій літературі письменник називаєречі свого часу іменами, взятими з напівзабутих віків, розповідаєпро теперішнє образами історії. Але розмах, з якимЛеся Українка напластовувала одну епоху на іншу, художницькаспостережливість, з якою находила спільні риси в людяхрізних часів, відчуття міжчасових пропорцій, з яким вонаробила історію реальністю, а реальність — підтекстом історії,можуть бути порівнювані з найвищим даром такого мистецтва,уособленим в Уїльямі Шекспірі. Вражає, що всі історичні твориЛесі Українки, хоч до якої епохи вони належали б за своїмубранням, належать за мисленням XX століттю. Викликає подивїї вірність історичній правді, вміння гостро бачити побутовідрібниці давнини, добре відчувати психічну структуру вигаданихлюдей з біблійної чи древньої римської епохи, часівіспанського середньовіччя чи французької буржуазної революції,часів занепаду стародавнього азіатського і періоду заснуваннянового Вавілона на північноамериканському континенті.Але, роздивившись панораму історії непокірного людськогодуху, написану Лесею Українкою, та пов’язавши з тою монументальноюкартиною твори, що були прямим відгуком поетесина життя, бачимо дивовижну філософську єдність цієї різнорідної,багатющої і, здавалося б, де в чому суперечливоїтворчості.