Літературознавство итиказ

ЦЕ СПРАВЖНЯ ЛІТЕРАТУРАЮрій Сегеда — асистент кафедри української літературиВінницького педагогічного університету. Йому 26 літ. «Світлікрила» — перша його книжка. Можливо, це треба знати читачеві,але хіба лише для того, щоб образ автора цієї збірки віршівмав якісь локальні й вікові рамки.Одначе поезія Юрія Сегеди позначена такою зрілістю й масштабністюмислення, такою свіжою метафоричністю, що її неприв’яжеш ні до Вінниці, ні до молодості. Це — справжня література,що має право бути вписана в загальноукраїнськийсучасний формат.Так якось порожньо на світі.І нас так мало — ти і я.Та ще хіба оця верба —Така близька — стоїть похила.Під нею, певно, є могилаЗ давно забутими людьми.Інакше чом би так тужила?Довкола тиша. Тільки ми.Образ людської самотності, печальний настрій допитливогорозуму, що їх малює поет, передано з великою майстерністю.Самотності нема, бо неможливо сховатися від верби, яка тужитьнад забутою могилою забутих людей. Отже, нездатназнайти свого завершення традиційна думка про самотність якпро щось герметичне, замкнене в собі. Такий спосіб зображеннялюдини і світу інтуїтивно веде поета до глибшого проникненняв людську душу, яка відчуває порожнечу надовкола себе,але разом з тим усвідомлює, що та порожнеча — витвір їїуяви.Любовні послання і зізнання поета підказують, що найпотаємнішілюдські почуття приховують в собі рани, чи, вірніше,вони є ранами, без яких життя душі не може розвиватися.Юрій Сегеда в своїй інтимній ліриці відкриває істину проте, що справлснє кохання поєднує тільки тих людей, між якимиіснує небесна суть, тобто вони неповторні й рівновартісніабо, як каже поет, мають «паралельну проминальність».Не сентиментальне, не здрібніле, а суворе й мужнє словоявляє Юрій Сегеда на політичні теми. Він не боїться сказатиправду про лицемірність української влади і про «сміттяпорожніх слів», яке можна нагорнути не тільки з урядових