Літературознавство итиказ

промов, а й з поезії наших плаксивих римувальників, що,крім «солов’їної мови», нічого в Україні не чують і не бачать.«Вийди на площу, скажи своє «Ні»!» — так він говорить догромадянства, що своє трухляве нутро ніяк не може випалитиправдою нових часів, до переляканих міщан, що й тепер хотілиб відсидітись у своїх, не таких уже й жебрацьких норах.Поет не впадає в зневіру, не прощається, як дехто, з Україною,бо він вірить, що його народ невмирущий. Він звістує день,коли народ оберне осінь на весну. Не скигління над людськимий національними бідами, а непоступливий, бунтарський,оптимістичний тембр чути в голосі поета, який влітає на світлихкрилах в нашу літературу.2004