12.07.2015 Views

Літературознавство итиказ

Літературознавство итиказ

Літературознавство итиказ

SHOW MORE
SHOW LESS

Create successful ePaper yourself

Turn your PDF publications into a flip-book with our unique Google optimized e-Paper software.

BOM не міг, а та бесіда цілком захопила господаря, який почавбуло вже й забувати про мене або, що гірше, звертався домене, як до постійного учасника таких-от гостин та розмов уйого хаті. Пізніше я не раз спостерігав, як Малишко в спілкуванніз Максимом Рильським відчував дистанцію, ніколи недозволяв собі не те що панібратства, а найменшого навіть словачи півслова, які могли б вікову і всяку іншу відстань міжними зменшити. Але в поведінці зі мною він, на сімнадцятьроків старший за мене, намагався все зробити, щоб того старшинстване було. Від моменту знайомства він змушував менезвертатися до нього на «ти», говорити йому просто «Андрію»і взагалі мати його за ровесника. Певна річ, я цього не робив.Він був для мене не лише старшим, але, незважаючи на всісвої слабкості й вади, які я добре бачив, святим. Знову повертаюсядо того першого нашого обіду. Прибулі гості говориливисокі патетичні словеса на честь господаря. Це починало ставатинадокучливим для нього. Пізніше я не раз бачив, як раптовозмінювався настрій Малишка, як його майже дитяча лагідністьзнічев’я переходила в гнів і навіть роз’ятрену лють.Того дня він розгнівався, мабуть, на самого себе. «Отак сидиші веселишся, п’єш та гуляєш, а батька забув покликати до столу !» — випалив зненацька. Нам стало ніяково.— Тату! — він відчинив двері до сусідньої кімнати. — Ходітьпосидьте з нами! Бачите, в мене гості!На порозі став Самійло Малишко. На голову вищий за сина,сідий, сивобровий, з вогненним поглядом чоловік. Такі ж, якв Андрія, розкрилені монгольські очі, тільки ніс горбатий. Обличчявольове, постать начебто викарбувана з граніту. Знаю,батько Малишків усе життя тачав шкіру й робив чоботи. Алетоді в дверях стояв не швець, а старий козацький полковник,який все життя тримав шаблю в руках. Він постояв, ледь поклонивсянам і зачинив за собою двері. Це, мабуть, мало означати:дякую, будьте здорові, я вам не товариш...З тих пір, буваючи в Києві, гостював я щоразу в АндріяСамійловича. Траплялося це доволі часто — чотири-п’ять разівна рік. Завжди заставав я в нього одне і те ж товариство імайл

Hooray! Your file is uploaded and ready to be published.

Saved successfully!

Ooh no, something went wrong!