Літературознавство итиказ

масштабністю, могли б існувати і в заримованому вірші, алесаме у вільній, прозовій мові вони більше наближені до сучасногостилю життя, легко вписуються в модерну лінію сучасноїєвропейської поезії.Мабуть, найвище досягнення Миколи Василенка — цикл«Вулиця сонячних ліхтарів» — щемлива сповідь про зустрічанняпоета з дивиною жіночої краси, рідної оселі, яблуневогосаду і взагалі зі світом, що проминає. Тут виступає образ молодоїводи, переможеного дощу, новонародженої поезії, відбудованоїкарпатської церкви, образ глечика, який ніколи не буваєпорожнім.Він ревно зберігає запахиПареного молока,Що тільки з печі.Дивний смак петрушки,Кропу,СелериІ тепло рук господині...у світі нарисованих поетом предметів, у чистоті його майжедитячого захоплення явищами життя хочеться бути. І зновуприйде до нас жаль поета за втраченим часом, і він буде нашимжалем, і прийде до нас захоплення ліричним героєм віршівМиколи Василенка, і буде він не абстрактним, не видуманим,а живим чоловіком, власне, тим, чия планида виписанатут щирими і простими словами.«Архітектура планиди» — книжка, яка насвітлює й підсумовуєжиття талановитої, сповненої гідності й честі людини. Цеархітектура долі, руйнованої зловорожими силами й обставинами,але все ж таки зведеної, збудованої в лініях, що їх проектуваві виконував зодчий Микола Василенко. Його доля,взорована на великі ідеали, не може бути ні замовчаною, нізабутою, бо вона частина долі нашого народу.2004