Літературознавство итиказ

Ярлик «неокласика» і все те, що могло бути і в багатьохвипадках було пов’язане з ярликуванням та зумисним перебільшеннямслабких сторін творчості поета, намагалися й пізнішенакинути Рильському різні фальсифікатори, а то й наклепникив літературознавстві. Як і давніше, вони покладали вцьому на сонет певні надії. Не дивно, отже, що Максим Тадейовичзгадує про них майже завжди, як тільки заводить мовупро сонет. Згадує навіть у такій, скажімо, академічній праці, як«Художня майстерність Івана Франка». Ось він говорить про«глибоке розуміння Франком форми сонета» і раптом додає(це вже про них, про своїх, а не Франкових супротивників):«форми, яка час від часу зазнає осудів од деяких дуже рішучихлюдей» (підкреслення моє. —Д. П.). Добрий на вдачу, МаксимТадейович називає їх «дуже рішучими», мимохіть, можливо,вдихаючи в ці слова невидимий вогонь м’якого сарказму.На жаль, пов’язування ідейних концепцій Рильського 20-хроків з формою сонета надибуємо ще й сьогодні. «Особливостітогочасної ідейно-естетичної позиції поета призвели до того, —пише один шанований критик, — що це тяжіння до роздумузнайшло художній вираз переважно в «абстрагованих», спокійних,холоднуватих давньокласичних формах —передусім сонеті(були ще октави, олександрійський вірш, часом навіть гекзаметр)».Трудно погодити ці слова з тим фактом, що сонет, аще більше октава (мабуть, третина всього поетичного набуткуРильського написана октавами) притаманні поезії МаксимаТадейовича всіх періодів, У формі сонетів «Сікстинська мадонна»і «Афродіта Мілоська» з книжки «Троянди й виноград»не появилося ні більше неспокою, ні більше теплоти, нібільше конкрету порівняно з сонетами «Діана» і «Несіть богамдари» з книжки «Синя далечінь». В обидвох випадках Рильськийпорушує загальнолюдські чуття і приходить до загальнолюдськихідейних висновків. Але в ранніх сонетах поет нерідкооминає потребу їх ідеологічного заземлення, і від цьоговони абстрактніш! за своїм змістовим націленням.Загальнолюдська ідея плюс виразне політичне наставлення— ось що зробило Рильського видатним українським поетом.В спокійних, холоднуватих канонічних формах, передусімув октаві та сонеті, прекрасно знаходило художній вираз теідейне начало, що зміцніло в поезії Рильського після «Знакутерезів».Проти категоричного і однозначного заперечення сонета якформи надто спокійної для наших надто бурхливих часівРильський-критик виступав непримиренно, хоч брала його