Літературознавство итиказ

«КАРБИ» МИКОЛИ БАЖАНАНову книжку поезій Миколи Бажана «Карби» можна характеризувати,звичайно, як галерею портретів геніальних і видатнихлюдей. Павло Тичина, Симон Чиковані, Юрій Гагарін.Сюди належить «Пролог до спогадів», один з найкращих творівзбірки, в якому скорботно й до замлівання щемливо змальованийобраз матері поета. Друга частина книжки — цикл«Нічні концерти» — це також своєрідні персоналії картини абож блискавичні записи вражень од музики Шуберта, Шостаковича,Білла-Лобоса, Сібеліуса, Леонтовича, Грабовського. «Г о ­лос Едіт Піаф», четвертий вірш циклу, ще більше підходитьпід категорію портретної лірики. Іменної ознаки чи якоїсь відвертоїперсональної адресації не має лише декілька речей зпершої частини, а саме: «Пильніше й глибше вдуматися в себе»,«Перший сніг», «Н а луг лягло благословіння снігу»,«Лампочка вдалині». Отже, імена, люди, митці, представникирізних народів і часів, музичні творіння різних жанрів, форм,стилів — це, здавалося, найбільше захоплювало поета при компонуваннікнижки.Справді, ви впізнаєте того чи того письменника або композиторав неповторності бажанівських метафор, народжених земоційного і надзвичайно точного проникнення в дух творчостікожного з них. А проте «Карби» — не холодний музей, де,переходячи з однієї зали в іншу, захоплюєшся найбільше різноликістюекспонатів, — ні, це планетарна, нічим не перегородженапросторінь єдиної душі, душі поета, де землю з безконечнимидорогами й живущими пам’ятниками представляютьроздуми про найближчих людей, а небо — перекладені мовоюпоезії твори улюблених композиторів, «благословенна соборність»музики.Аналізуючи збірки поезій Бажана останнього часу, літературознавціне раз відзначали «помолодіння» його невсипущогодару, наводячи різні докази цього й справді феноменальногоявища. Якщо пригадати «Слово о полку», «Гофманову ніч»або ж і «Любисток» — ці справжні діаманти української поезії,а не тільки поезії молодого Бажана, — і придивитися, що самеїх поєднує з «Нічними концертами», то, крім бароккового письма,густого, запахущого й чаклунського письма, що нагадуєсвіжі в’язанки не знаного нам по імені цілющого зілля, побачимоще й молодечу стривоженість, яка не дозволяє рівномір­