Літературознавство итиказ

для брата таке ж добро, як він тобі робить. Тому дозвольтезакінчити своє слово віршем Ярослава Врхліцького «До гуситськоїпісні» у моєму перекладі.Коли ми здатні лиш на говоріння,і в кожнім слові — безнадія й страх,коли сумні, знесилені в боях,своїм життям нагадуємо тління,коли батьків і прадідів творінняне мають шани в молодих серцях,коли вже не шумить над нами стяг, —де брати сили нам для воскресіння?В такі хвилини розпачу й біди,коли ось-ось від горя серце трісне,ти з нами будь, стара гуситська пісне!Грими на ворогів, як на Шумаві,змий бурунами наші душі тьмаві,дух Чехії ти вдруге народи!