Літературознавство итиказ

Сучасна українська поезія може пишатися розмаїттям визначнихіндивідуальностей, різноголоссям поколінь, успішнимивідкриттями нових естетичних можливостей живого слова,гуманістичним і революційним духом, який, власне, є головноюпричиною її постійного оновлення.Українська поезія двадцятого віку — це не тільки літописецьжиття Вітчизни, її ліричний герой — людина з дужескладним і багатим, болісним і суперечливим, героїчним і неспокійнимдуховним життям. Малюючи людину нашого часу,не замкнуту жодними національними рамками чи передсудами,ця поезія разом з тим створює образ душі народу, з якоїнародилася. Не менш важливе у діяння полягає в тому, щовона здатна вчаровувати, ставати дивиною внутрішнього життядалекої від поета, іншомовної особистості. Це її загальнолюдськаоб’єднувальна сила. Литовські читачі, звернувшись доцієї книжки, матимуть можливість переконатися, що душа українськогонароду і диво його слова живі й непроминальні, щодвадцяте століття зарядило їх новою енергією.Антологія української поезії мовою Донелайтіса — зустрічбратніх культур, де одна ніби звітує перед іншою. Цей звіт бувби неможливим без великої творчої праці литовських поетів,україністів, перекладачів, видавців, яким од імені живих і вічноживущих авторів антології складаю щиру подяку. Читачеві,вихованому на творчості знаменитих і добре знаних у нашійкраїні і за її межами сучасних литовських поетів, навряд читреба широко пояснювати суть життєвості і потрібності будьякоїнаціональної літератури. Так склалося, що саме на литовськійземлі молодий Тарас Шевченко пережив перше кохання,перше велике бажання вирватися з кріпацької неволі, виносивсвої перші великі мислі про рівність народів. Здається,в кожному слові цих двох томів є щось і від литовської землі,адже всі поети, представлені тут, більшою чи меншою мірою —спадкоємці Шевченкового духу.1987