Літературознавство итиказ

зростання. Він покидає вчителювання і приїжджає до Києва іззошитом віршів та з наміром власне тепер поступити на навчанняв інститут, де можна здобути професію кінорежисера.Не прийняли за першим і за другим разом. Почалися місяці іроки, мабуть, найважчі в його житті.Всього було. Він працював навіть монтувальником декораційу Київському театрі російської драми ім. Лесі Українки.Що ж, можна переносити й збивати куліси, щоб тільки бутиблизько до чарівного світла рампи, до поезії сцени, щоб дихатизапаморочливою театральною атмосферою...Сьогодні С. Чернілевський — асистент кінорежисера, працюєна студії ім. О. П. Довженка. Його ім’я можна побачити втитрах фільмів: «Дударики», «Вир», «Два гусари». Захопленнямистецтвом кіно в майбутньому може перевести поета в драматургиабо кінорежисери, воно вже відбилося на віршах його,вводячи в них драматичну напругу, витісняючи елементимрійливої елегійності, будуючи їх не за принципами довільногорозгортання, а за твердими законами боротьби думок і настроїв.Прикладом може бути вірш «За перевалом болів і досад»,який починається думкою, що «не треба озиратись наминуле», а закінчується тим, що «давній смуток, і добро, і зло,і все минуле» обов’язково зринає перед очима людини, якщовона справді хоче осягнути сенс життя.Книжка «Рушник землі» має три розділи: «Зелена озимина»(громадянська лірика), «Мамине село», де вже сама назва визначаєтематику, «Народження слова» (вірші про суть і завданняпоезії та мистецтва взагалі). Поділ умовний, бо вС. Чернілевського, як, зрештою, в кожного справжнього поета,найособистіший мотив не позбавлений громадського сенсу. Таважливо познайомитися з будовою цієї книжки, щоб збагнутище одну рису таланту її автора.Він, цей талант, має схильність не один раз, а декілька разівпідходити до певної теми, ніби продовжувати й розвивати вженаписане, повторюватися в чомусь, але знаходити при повторюваннінові грані зображуваного предмета.Мабуть, у душі поета залишається невдоволення написаним,відчуття не до кінця подоланого матеріалу, котре гонить донового опанування вже відкритої теми. Так альпініст піднімаєтьсяна гору спочатку найдоступнішим шляхом, але доти нематиме він спокою, доки не візьме вершини з найкрутішогобоку. Певна річ, у нашого поета не всі вірші — близнята. Є внього немало чудових речей, котрі існують, так би мовити, лишев одному варіанті.