Літературознавство итиказ

культурні й навчальні заклади, в пресу, театр і радіо Пряпіівщинивідповідає лемківському діалектові. Атмосфера українськоїлітературної грамотності, оперта на живе мовлення народу,витворювалася на Пряшівщині з надзвичайною швидкістюодразу після встановлення нової влади 1945 року.Одночасно з початковим, невеликим загоном письменництва, аможе, й швидше за нього тоді ж, іще наприкінці сорокових літ,починає формуватися культурне середовище, яке потребує свогохудожнього слова. Поступово росте, грамотнішає, розвиваєтьсяі особливий пряшівський читач, котрий, як це й годиться в різнонаціональнійкраїні, знає, крім материнської, ще одну-дві мови.«Карпатська замана», отже, відображає певною мірою цілесорокаріччя української літератури в ЧССР. Тут уміщені твориз різних періодів складного, суперечливого історичного часу,який, здається, з особливою швидкістю гнався і, бувало,сам себе калічив на території Чехословаччини.Пряшівська українська література, яка починалася під значнимвпливом радянської, зокрема й насамперед українськоїпоезії, прози, драматургії, публіцистики початку п’ятдесятихліт, не могла засвоювати лише ті зразки для наслідування, щопозбавлені були культівських, в естетичному розумінні немічних,олжоносних, тріскотливих мотивів. Навпаки, саме ці мотивинайшвидше переймалися нашими земляками. Щоправда,для переймання гіршого були створені умови в самій Чехословаччині,культура якої зазнала так само величезних, шкідливихдеформацій у період одописної культівщини, фальшивого пафосу,зоднаковіння творчих напрямів, боротьби з різними вигаданиминаціоналістичними ухилами. Примітивні, позбавленісерйозної проблематики, буксуючі на безплідних пісках банальнихістин, формально незграбні твори друкувалися тоді в «Дуклі»,виходили окремими книжками. А в шістдесятих роках, колизагострилася боротьба за надання сталінізмові «людськогообличчя» письменники-пряшівці опинилися в ще складнішійситуації. Саме тоді з’явилися твори, які звістували про майбутнійперебудовчий етап. Виховання митців, яке провадить історія,неодмінно впливає на їхнє дедалі глибше, дедалі універсальнішеі в той же час глибоко біографічне художнє мислення.При всіх перемінах, які виводили пряшівських письменниківна вищі, цікавіші спіральні кола життя, при всіх історичнихуроках, які ми повинні враховувати, вивчаючи їхню творчість,треба однак ясно бачити: ця література, як, зрештою,кожна справжня література, розвивається не на постійному,тотальному заперечуванні вчорашніх надбань (а вони, безперечно,є!), а на їх примножуванні, на збагачуванні традиції, на