Літературознавство итиказ

пов’язує з нашою майбутністю, з добрими часами, коли станемовпорівень із вільними народами, що означає набагато більше,ніж просто мати свою державу. Гомін свободи на блакитномуПонті, карпатські Бескиди, що годяться бути поясом дляукраїнської нації, вогненний лик народу-титана — це те, щобуде завжди нас притягати, як закладений у наші гени франківськийпорив до ідеалу. Це наше устремління вперед, здаєтьсямені, найдосконаліше висловив Франко у поетичному вступідо «Мойсея».Але, хоч ми сьогодні будуємо українську державу, мало чимвідрізняємося від біблійного Ізраїля, що, втікаючи з неволі,потрапив у пустелю, пересварений і поділений вождями! Середнас є сьогодні люди, які раді би повернутися назад у єгипетську,тобто московську займанщину, і не тільки тому, щоїм було там добре в матеріальному розумінні, а тому, що новіобставини вимагають думати, а тоді треба було тільки підпорядковуватися,не думати, а лише служити кремлівському фараонові.У поемі «Мойсей» «демон пустині» відкриває пророковіжахливу історію ізраїльського племені на обітованій землі.Мова йде про знані Франкові з Біблії події ізраїльської минувшини,про «залізну стопу страшних легіонів», які точитимутьюдейську кров і волочитимуть дикими кіньми юдейських дівчат.Але притомний тут пророчий дар поета виходить за межітих знань, з’являються картини, що їх могли бачити не в уяві,а в живій дійсності люди тільки середини XX століття. Нетільки євреї, а й українці впізнають у тих картинах не виплідфантазії, а жорстокі правдиві образи, од яких кров застигає вжилах.Онде мати голодная їстьТіло свойого плоду!Онде тисячі мруть на хрестах —Цвіт твойого народу.Чи не сказано це про найбільшу трагедію української націїтих часів, за якими тужать безпам’ятні, але пажерливі раби,тому що «тоді ковбаса була дешевшою?»У поемі «Мойсей» Франко змальовує дві найголовніші перепони,що їх треба подолати народові не лише на шляху досвоєї державності, а й до налагодження такого життя на свободі,яке відповідає людській гідності, відкриває перспективидля формування та самовиразу особистості, звільняє її відстраху переслідувань за нетрафаретні погляди, забезпечує відпосягань на плоди її праці й від жебрацького існування.