Літературознавство итиказ

ковток ЗДОРОВОГО ВИНА«Може, то лиш мені...» — збірка інтимної лірики та приватнихвіршованих записів на літературні теми. Автор — ДмитроПилипчук — у середовищі творчої інтелігенції та діячів Рухустав відомим як вдумливий публіцист, що виступив на захистукраїнської мови, пропонував немало ідей для розробки й запровадженнянової, справді національної політики в галузікультури й гуманітарних наук.Народився поет 1945 р. у селі Гарячинцях на Хмельниччині.Навчався на філологічному факультеті Київського університетуімені Т. Г. Шевченка (1963—1972). Як людина, віддана ідеямруху шістдесятників, упродовж десятиліть відчував на собінедремне око кадебістської системи. Ше в студентські рокизахопився антитоталітарними «Непричесаними думками» СтаніславаЛєца, активно перекладав їх, а 1972 р. упорядкувавчималу збірку сучасного українського та зарубіжного афоризму,якій, на жаль, не судилося пройти крізь ідеологічне сито.Дмитро Пилипчук —це насамперед книжник, що багато роківсвого життя віддав редагуванню численних видань з історії,філософії, економіки, права та політології. Це за його редакцієювийшли книжки: «Європа. Історія» Н. Дейвіса, «Чассвіту» Ф. Броделя, «Соціологія» М. Вебера, «Левіафан» Т. Гобса,«Після чесноти» Е. Макінтайра, «Між минулим і майбутнім»X. Арендт, «Макроекономіка» Г. Манківа, шеститомники«Юридична енциклопедія» та «Політична історія України.XX століття» й багато інших наукових видань, а також підручниківз історії для середньої школи. Не можу не згадати пройого організаційний та редакторський внесок у книжку «Українськекозацтво. Мала енциклопедія» (2002) — видання, якеподає універсальний огляд всього найсуттєвішого, що було внашій історії від заснування до знищення Запорозької Січі,всього, що було написано про унікальний феномен українськогокозацтва.Безперечно, на його поезії лежить відблиск тружденної, алене холодної ученості; він любить класичні віршові форми сонетаі рубаї, він добре почувається у системі метафор, що походятьз античної та сучасної європейської літератур. Дужецікаве входження Дмитра Пилипчука зі своїми античнимиреаліями в сз^асну проблематику нашої літератури і взагалі усферу духовного життя.