Літературознавство итиказ

таким широким фронтом своєї душі виступає проти давньогой новоявленого фашизму.Приклад С. Чернілевського показує, що виховний факторвійни ніколи не зникне, його зазнаватимуть на собі не тількитеперішні, але й майбутні покоління українських письменників.Це очевидне — громадянську напругу творів С. Чернілевського— витворює антифашистське, антивоєнне й дуже особистебоління. Він не бачив війни, але бачив, як страшно жив зрадникпо війні серед тих, кого продавав фашистським зайдам, бачивкалік, інвалідів, серед яких був і його улюблений вчитель.Мабуть, найціннішою прикметою таланту С. Чернілевського,дорожчою за прозорість і простоту його письма, є природнежадання й сміливість поета писати про те, що видаєтьсяіншим недостойним поезії або декларативною банальністю.Він, одначе, прагне ще раз і по-новому сказати про національнугордість і про потребу розуму «вирватися з хрестоматій»,про велич Тарасового генія і про людяність, за яку треба боротися.Він пише про найголовніші громадсько-політичні істини,якими живе мисляча людина або, точніше мовити, без якихвона жити не в силі.Можна вести мову про глибокий філософський зміст багатьохінвектив і закликів С. Чернілевського. Якщо людство —це рушник, накинутий на планету, то й справді «нема на світіжодної людини, що з іншою б не сплетена була». Таких загальникових,афористичних, плакатних рядків у С. Чернілевськогонемало. Та вони злютовані з метафоричною арматурою йоговіршів і не сприймаються як лозунги. Зрештою, поет не боїтьсяй лозунгових поезій.Сьогодні окремого льоху нема.Сьогодні безглузда роздільність городів.Сьогодні одного народу пітьмаЗагрожує стати пітьмою народів;Сьогодні у нас уже води одні.Вітри над Землею в одній круговерті, —Сьогодні хвилина малої брехніЗагрожує стати хвилиною смерті.Так сформульовано поетом найбільшу тривогу наших днів.Видатись може, що С. Чернілевський, культивуючи відкритіпоетичні структури, пишучи переважно усталеною класикамичотирирядковою ямбічною строфою, мало дбає про новизну івзагалі про майстерний куншт своїх віршів. Якраз навпаки!Його майстерність можна продемонструвати не найвіртуознішою,а найнебезпечнішою строфою, де поет посмів, на першийпогляд, по-школярському заримувати «Антея» і «Прометея».