Літературознавство итиказ

Аероплани й усе довершенство техніки —Д о чого це, коли люди одне другому в вічі не дивляться...А ось наша енергія в рядках Тичини:Майбутні встануть покоління — єднання тіл і душ.М и робим те, що робим, і світ новий — він буде нашіВ кожному з нас, хто ступив на шлях літературної творчості,живе Тичина як голос пересторожливого сумління і як уявленнятворчого досвіду в образі найвищої й не без трагічнихзусиль здобутої вершини поезії двадцятого сторіччя. Перед ровесникамиТичини, які присвятилися літературі, стояло на початкудвадцятих років питання: «З Тичиною ви чи проти Тичини?»Ті, що пішли за ним, як за прапором, не помилились.Перед тими ж, хто видрукував свої перші вірші у печальнийрік смерті Павла Григоровича, питання стоїть інакше: «Прочиталиви Тичину чи ні?»Сьогодні не може не піти за Тичиною той, хто прочитавйого думки, хто був здивований таємничими зв’язками йогосерця з космосом, хто своє серце здивував колосальними відстанямиміж проблематикою його поезій, хто вміє взяти історичнудистанцію, як лупу, щоб у розвитку й боротьбі ідей нашоговіку дошукатися тичининської правоти, хто може оцінити,запізнавшись із наймодернішою поезією Європи, світовезначення Тичини як предтечі сз^асного світовідчування в мистецтвій пов’язаних з ним формальних новацій. І тут не можебути незаприміченою перевага Тичини, який не тільки в часівипередив поетичні стилі, що розковують поезію з традиційноїформи і все мистецтво поета концентрують на новому способіподачі нової мислі, але й вивищив українське поетичне словонад розпучливим, у кращому випадку, надвечірнім настроємсучасної світової лірики світанковими, радісними і воістинуфілософськими відкриттями.Там за мною, за мною, за мною,Я не знаю, там скільки ідеїПеред мене твердою ходоюНаступаючий день.Віра в людину, віра в майбутнє, віра в народ — це Тичина.Шевченкове сонце, що «за собою день веде», і Франків «розвидняющийсядень», і «наступаючий день» Тичини — це різніза соціальним і національним наповненням образи, але зливаютьсявони в єдине сяйво нашої днини, нашої свободи, нашоїфілософії. В тому, що згадано Шевченка і Франка у слові проТичину, немає ювілейного перебільшення. Шевченко і Франковчили нас, як боротися за свободу. Тичина показав нам, які