Літературознавство итиказ

Венеціанова й Вієльгорського, Добролюбова й Чернишевського,Огарьова й Герцена, бо ж одні викупили молодого Шевченказ кріпацтва, а інші вже безсмертного захистили від хуторянських,вірнопідданчих мірок та оцінок.Будучи гарячим патріотом і пророком вільної України,Шевченко є одним з найвидатніших в історії людства проповідниківєднання рас, племен і націй, глашатаїв світової дружбинародів. Шевченко чув страшну тишу, яка лежала, як могильнаплита, на просторах «від молдаванина до фінна», і збагнув,що немає ні індивідуальної, ні національної окремо взятоїсвободи. Поет знав: так само, як він, вибавлений з кріпацтва,не має справжньої волі, допоки його народ у ярмі, так і будьякийнарод не може бути вільним, допоки більша чи меншачастина людськості перебуває під чиєюсь кормигою.Буде битеЦарями сіянеє жито,А люде виростуть. УмрутьЩе незачатиє царята...І на оновленій земліБрага не буде супостата,А буде син, і буде мати,І будуть люде на землі.Тут мова йде про царів і царят не однієї монархії, а світовоїфеодальної системи, тут мова йде не про національні терени,а про Планету. А «люде» в даному контексті —це «народи». Ів «Заповіті» Шевченко звертається не тільки до українців.Загальнолюдська Шевченкова жага виникала від спекотийого соціальної ненависті до гнобителів, до панства, до «всесвітніхшинкарів», які торгували, та й нині торгують національноюсвободою. Він ревно молився, та не до того Бога,який, за геніальним висловом Некрасова, позаздрив Шевченковій забрав у нього життя, а до зовсім іншого:Царів, кривавих шинкарів,У пута кутії окуй,В склепу глибокім замуруй.Трудящим людям, всеблагий.На їх окраденій земліСвою ти силу ниспошли.Поезія Шевченка — це блискавиця, яка провіщала наближеннягуркоту революції. Не чути було ще грому, а вона вжеквітнула в небесах. Та вогненна квітка не гасне в душі, вонавикликає бажання дихати озоном, переживати радощі онови.Великий поет живе у всіх революційних діяннях, але насампе­