Літературознавство итиказ

А ось вірш, де усміх застигає й повільно обертається в гнів:Пречиста діво, радуйся, Маріє!Під плотом сіла удовиця-мати,До себе тулить бідне сиротяти,І плаче ревно, серденько їй мліє,Ба, вже не плаче, вже і не голосить,Склонила голов, більше не підносить.Зірниці плачуть, а дзвінок німіє...Пречиста діво, радуйся, Маріє!Ця молитва, повна іронії, належить до найзнаменитіших,близьких до геніальності творінь Федьковича. У світовій поезіїнебагато знайдеться речей, котрі вражали б такою ж емоційноюта саркастичною силою.Кожна строфа цього шедевра являє окрему сцену і водночасусі вони пов’язуються в єдину панораму, шо має розміри великоїкраїни. Вірш починається дивним для карпатської природиобразом вечора над морем: «У синє море сонце ясне тоне,І своє світло, ніби кров червоне, по всій країні доокола сіє...»Федькович володів рідкісним умінням поєднувати пейзажі ймотиви, далекі одні від одних, його уява легко включала втканину твору неочікувані кольори й малюнки, несподівані, незавжди піддатні для пояснення асоціації.В згаданому вірші поєднуються українські плоти, гаї, муравникиі венеціанське надвечір’я, але зроблено це з таким блиском,шо нікому на думку не спаде сумніватися в гармонійнійцілості краєвиду. Ось іще приклад з «Окрушків»:Місяцю-князю,Білий вівчарю!В золоту сурмуПо ночах граєш.Далеко видиш.Багато чуєш —Де я цю нічку.Де заночую?Чи в Тегерані,В рожевім гаю.Де одаліскаПерли збирає?До речі, вірш І. Франка з «Нічних дум», —Місяцю-князю!Нічкою темноюТихо пливеш тиСтежков таємною і т. д., —головним образом і ритмом нагадує вірш Федьковича, й можна