Літературознавство итиказ

Але розчарування Неофіта в релігії рабства не вичерпує всієїглибини прометеївського начала в людині, як його пошукувалай тлумачила Леся Українка. У вірші, який починаєтьсяафоризмом; «Завжди терновий вінець буде кращим, ніж царськакорона», — говориться про споконвічний мотив революційногоустремління людини.Крик Прометея лунає безліч віків скрізь по світі,він заглушає собою потужні громи олімпійські.Тисячі тронів упало і людських і божих,але титанова круча стоїть, наче вічна твердинядуха того, що, немов ураган, без упинуіскорку, вхоплену з неба, в могутній вогонь роздимає.Майже від початку свого існування європейська духовністьбула роздерта двома філософіями, які поступово персоніфікувалися,закріпилися в контрастних взаємносуперечливихвчинках і характерах Прометея і Христа. Обидві філософії булистворені рабами, тільки той, хто вигадав міф про покірногобоголюбця, хотів сподобатися своєму панові, а той, хто створивміф про богоборця, ненавидів рабство. У творах Лесі Українкипанує дух ненависті до рабства. Він розвивається, переходитьвід самопожертви і злиття з громадськими інтересамив протест проти оточення й громади, якщо вони пройняті нетворчою, а сірою, пригноблюючою індивідуальність одностайноюбездушністю. В самому ядрі національної й соціальновизвольноїморалі та естетики знаходиться Прометей Лесі Українки— символ громадянства і неповторної людської індивідуальності.Він — дух перебудови світу, а не його знищення,дух возвеличення особистості, пойнятої суспільними пристрастями,а не нівелювання особи. Він виявляє свою вдачу втаких образах великих індивідуальностей, як Міріям («Одержима»),Річард Айрон («У нущі»), пророчиця Тірца («На руїнах»),Антей («Оргія»). Він відчуває непереборне покликанняговорити правду, як це робить його спадкоємиця Кассандра зоднойменної драми Лесі Українки, ранячи цілий світ і себе жтією правдою.Міріям не приймає жертви Месії, вона одержима духомлюдської гордості, який не хоче бути врятований «чужоюкров’ю», вона ненавидить юрбу, зраділу від того, що можна зачужий рахунок пробратися до раю. «Одержима» була нанисанабіля смертного ложа С. Мержинського, і цілком можливо, щоЛеся Українка протестувала цим твором проти самої смерті як«найлагіднішої форми життя», проти миротворчої, визвольноїфункції, яку приписували смерті співці людської самоти.