Літературознавство итиказ

2500 карбованців — запаморочлива сума, якщо за сорок карбованцівможна було (це повідомляли тодішні газети!) купитицілу родину на чолі з батьком-стельмахом, що добре вміє робитипанські карети.Рід життя? Шевченкові здавалося, що він вибрав собі йогодавно і назавжди. Ще тоді, коли ходив обірваним і голоднимсиротою по селах, шукаючії собі вчителя-маляра. Його ріджиття — малярство! Тепер він, вільна людина, стояв перед«божественним» Карлом Брюлловим і бачив себе в думкахстудентом Академії мистецтв. Його навіть не бентежило те, щовеликий Брюллов закінчив Академію в сімнадцять літ, а йомувже 24! Воля! Омріяна воля прийшла до нього, а на волі людинаможе все. Це був найщасливіший день в житті Шевченка.Але водночас той день став початком нескінченної трагедіїв житті майбутнього поета. Його особиста свобода ніколи немогла погодитись з його найсильнішим почуттям — любов’юдо рідного народу, який залишався в неволі. Чесна людина неможе бути вільною, коли її народ у тюрмі. Немає і не можебути індивідуальної свободи. Ця трагедія дала про себе знатипізніше, коли студент Шевченко, насолодившись вільним життям,у 1843 році повертається в Україну. Як він змінився зап’ятнадцять років розлуки з Батьківщиною! А вона? Ще гіршезмарніла, ще глибше в’їлися в її зап’ястя царські кайдани, щесумнішим став її погляд. Він подав їй свою першу книжечкупоезій «Кобзар», що вийшла 1840 року в Петербурзі. Віршісвідчили, що Тарас не забував свого народу ніде. Україна булаз ним і на дахах російської столиці, які він фарбував, навчаючисьу Ширяєва, і в майстерні Брюллова, де замість того, щобмалювати античних богів, він писав поезії про українських дівчаті повстанців, про те, що «було колись на Вкраїні».Він хотів викликати в людей захоплення славною минувшиноюУкраїни, повагу до її мови й пісні, співчуття до неї, нібидо обдуреної покритки. Але тепер, коли він побачив свій уярмленийнарод, збагнув, що захоплення, поваги, співчуття длянього мало. Потрібне слово, яке кликало б на боротьбу за свободу.Романтик стає реалістом.Тут неабияку роль зіграло глибоке знайомство з повістямиГоголя, публіцистикою Герцена і поезією Міцкевича, особистізв’язки з родинами декабристів. Стихійний протест Шевченкапроти кріпосництва, виведений на шлях свідомої боротьби знайомствомпоета з польською та російською літературою, знайшов своєпідсилення в жахливій дійсності, з якою зіткнувся він в Україні.«Знаємо немало письменницьких спроб проникнути в «серце»державної машини, показати природу брутальної влади над