Літературознавство итиказ

крайність, яка завжди характеризує справжній талант і йогозростання.Станіслав Чернілевський народився 6 липня 1950 року вселі Жван Муровано-Куриловецького району на Вінниччині.Коли Станіславу йшов четвертий рік, батько його, комбайнер,поїхав у Казахстан на цілину і там залишився назавжди. Маминарозбита доля болітиме йому завжди, тим болем він будевиховувати свою душу. Його матері, рядовій колгоспниці, важкобуло самій утримувати й посилати на навчання трьох дітей,тому й віддала вона Станіслава під державну опіку. Восьмирічнашкола-інтернат у Мурованих Курилівцях, а потім середняшкола-інтернат у Тульчині — ось де виростав цей чоловік.Там він мав книжки, там він мав добрих учителів і друзів,там його доглядали, одягали, давали їсти йому, там він, здається,мав усе, що входить у поняття щасливого дитинства, крімодного, — не було поряд матері. Правда, він бачився з нею посвятах та неділях, але гостювання вдома лише збільшувалотугу, роз’ятрювало відчуття сирітства, змушувало задумуватисянад своєю тільки в розумінні матеріального забезпеченнябезжурною долею. Є такі серця, для котрих розлука з матір’ю —смертне страждання. Таке серце і в С. Чернілевського. З йогодитячих мук, з тужби за мамою, перших стражденних почуваньнароджувалися його вимогливі поняття людини і світу,емоційні хвилі душі, котрі проносилися через усе дитинствой молодість, щоб ударити нині гучним прибоєм поетичногослова.Мабуть, за вдачею С. Чернілевський належить до людей, якіздатні швидко захоплюватися, щоразу перед своїми інтелектуальнимиможливостями ставити умоглядно нові завдання, тане завжди виконують їх реально. Це і ще деякі інші життєвіобставини спричинилися до того, що він навчався навперемінуу трьох вищих навчальних закладах; у Київському університетіна філологічному факультеті, в Київському театральномуінституті на факультеті кінорежисури, а також у Вінницькомупедагогічному інституті. Цей, останній, він закінчив 1973 року.Здається, дорога перед ним була визначеною. Вчитель. Чогоіще хотіти? А хотілося йому зовсім іншого. Він, бувши учнемчетвертого класу, надрукував свій перший вірш у районній газеті(вірш про Тараса Шевченка) і носив у собі мрію статипоетом. Вчительська дорога так само принаджувала. Хай вонане проходить через «святую святих» душі, але це дорога творча,благородна.Та все ж С. Чернілевський відчував, талант потребує розвитку,шліфовки, потребує літературного оточення для свого