Літературознавство итиказ

котрих виникнуть соковиті плоди його зрілої творчості. Наприклад,любов до рідко вживаного слова, до свіжості лексичногораритету. Не кожен зрілий митець знає, що таке «стрази»,які Бажан-учень порівнює зі сльозами. Вже тут бачимо ненаситне(а пізніше ненаситно-захланне) бажанівське прагненнязречевлювати свої почуття в образах різко дотикальних, скульптурнихі музичних.Хто там креше вогонь з криці?То сміються блискавиці.Плаче грім,СкаженієВітер й вієОдягом своїм.«Вітер виє, трепле пасми»«Контрасти настрою» (вже в назві чути поета-звукописця ійого нахил до філософських медитацій) — книжечка, яка дивомзбереглася, яка побільшує подивування талантом МиколиБажана, без сумніву, ще прислужиться науковому вивченнюйого творчості.Поруч з найранішими поезіями Курбасового літстудійця,Бажана-хлопчика, хочеться представити майже незнану йогопоезію часів уманської молодості.Між початківськими й першими публікованими віршамиМиколи Бажана велетенська різниця, але є щось таке, щовн)трішньо об’єднує їх. «Ясний прапор» переходить у знамено,яке «скипає кров’ю». Зерно Маяковського впало на вже зорануземлю. Поетика, засвоєна Бажаном-учнем з української класикий передреволюційної поезії, єдналася з новаціями поетатрибуна.Микола Бажан не розкидав, не розсипав, не губивнабуте, а виковував себе як поета з усіх можливих складників,додаючи все більше до засвоєних з літератури власних, виношених,життям підказаних і глибоко індивідуальних елементів.Майже кожен твір зрілого Миколи Бажана — подія людськогодуху, втілення в епічне слово потужних ліричних енергій.Літературними дрібничками цей майстер ніколи не займався.В його неопублікованій, кількісно невеликій спадщинівсе має добре знану бажанівську суворість, ґрунтовність, виваженість,значущість. Є тут поезії, які розширюють наше знанняособистості й дають можливість побачити хай не визначальну,але все ж цікаву й важливу прикмету в духовномуобличчі великого книжника й видатного карбівничого слова вукраїнській літературі.«Подорож до Литви» — надзвичайний саме в глибоко осо­