Літературознавство итиказ

молодь. Найбурхливішим і, можливо, тому найбільш дійснимсвітом завжди був і буде світ молодих переживань, молодої,незморної праці, молодої мрії і творчості, молодої спрагненноїі певпокійної мислі, молодої вразливості й сприйнятливості.Отже, в певному розумінні сучасність — це збірний настрій іхарактер молоді, а влсе не треба доводити, що нова пісня найрадшев’є гніздо в молодому серці, що ознакою духовного постарінняє не тільки пристосовницький ум, який завжди лагідной правильно мислить, а й прив’яле серце, в якому новапісня не може знайти собі притулку.Відаючи про те, сучасна зарубіжна пісенно-музична індустріявипускає сотні тисяч, а то й мільйони пташок з ніжнимиголосами й позолоченими крильцями, щоб жодне молоде серцене стояло порожняком. Вона прагне заселити юні душі —не тільки в своїх країнах, а й у нас — модними танцювальнимиультрамодерними мелодіями і, головне, словом, яке прихованев медових звуках, як трутизна в поцукреній таблетці.Мелодія без слова неспроможна проникати в рефлексійні,мислительні центри людської свідомості, певний філософськийчи політичний характер їй може дати лише занурена вній поезія. Найчастіше й буває так, що, не розуміючи слів, мизахоплюємося ритмічною й мелодійною дивизною зарубіжноїпісні, тобто сприймаємо її на інтуїтивному рівні, і деякий часнаша неграмотність захищає нас від гіркої отрути пісенноготексту.Наші двері фактично відчинені перед зарубіжними мелодіямиі ритмами, інколи високомистецькими, інколи посередніми,бездарними, і справа не в тому, щоб зачинятися від них, а втому, щоб інтелектуально панувати над ними — знати їхнюсправжню цінність, їхній інколи людяний і навіть прогресивнонастроєний, а інколи антилюдський, паралізуючий зміст. Хотілосяб заохотити наших музикознавців, критиків, публіцистів,спроможних орієнтуватися в зарубіжній пісенній продукції, встилях і нюансах творчості численних ансамблів, до активнішихвиступів на цю тему. Для нашої молоді, здається мені, сьогодніце були б чи не найбільш потрібні статті й дослідження.Знаємо: наповнені болями французьких антифашистів, тугоюза неспорохнявілою людською гідністю, правдою почуваньлюдей праці, пісні Едіт Піаф здобули пошану в світі. Протестомпроти суспільства споживання і відчуженості наповненіпісні західнонімецьких робітничих поетів. Пісні «Веаііез» і їхніхпослідовників завоювали популярність передовсім тому, щовідбили невдоволення англійської молоді затхлістю безідейногоживотіння й дволикістю міщанського «людинолюбства».