Літературознавство итиказ

як Добролюбов і Чернишевський. Вони розуміли, що українськалітература, маючи такого ноета, як Шевченко, «не потребуєнічиєї поблажливості».Одною з великих заслуг Шевченка перед людством є возвеличенняматері. «Катерина», «Наймичка», «Марія» — історіяматеринського щастя і материнського горя. Шевченківські героїні— сильні індивідуальності, обдаровані зовнішньою івнутрішньою красою, справжні аристократки духу, дарма, щовсі вони походять з найнижчих соціальних верств. їхня трагедіяв тому, що замість радості материнство приносить їмстраждання. Найслабша Катерина. Вона закінчує своє життясамогубством, пересвідчившись, що від її сина відмовивсябатько-панич. Ганна ж з «Наймички», підкинувши своє байстрязаможним бездітним селянам, іде до них на службу, доглядаєсина, приносить в жертву йому все своє життя, слухаючи,як він іншу жінку називає матір’ю. Але на найвищий п’єдесталпошани і героїзму поет вивів Марію, що не відступила від ідеїсвого сина навіть тоді, коли його розп’яли на хресті.Ніщо так не хвилює в духовній постаті Шевченка, як її непідвладністьтиранам Росії, непохитність перед скаженими вітрамизаслання. Він був незламний, безкомпромісний, чеснийперед совістю своєю. Він не визнавав літературної дипломатіїі хоч сказав, що слава — то його заповідь, думав лише прозаповіді своїх ідей і служив тільки їм.Ідеї вбити неможливо, але можна вбити людину. Царат мігубити Шевченка одразу, одначе боявся. Вирішено було сподіятице поступово. Голову його вбрали не в геройський німбстрачених декабристів, а в солдатський кашкет. На смерть іодночасно на каяття поета був розрахований вирок Миколи І.Але Шевченко повертається з ешафота, на якому він мусиввистояти десять років, зі своїм знаменитим; «... не каюсь!» Вінзалишився вірний заповіді, яку сам проголосив п’ятнадцятьроків тому в поемі «Тризна»;Без малодушной укоризныПройти мытарства трудной жизни,Измерить пропасти страстей.Понять на деле жизнь людей,Прочесть все черные страницы,Все беззаконные дела...И сохранить полет орлаИ сердце чистой голубицы!Се человек!Шевченко-людина 1 Шевченко-поет — одне й те ж. На їхроздвоєння сподівався вінценосний суддя, в щілинку між ними