Літературознавство итиказ

Цікава з цього погляду невелика стаття С. Гординського прокнижку Б.-І. Антонича «Три перстені» («У ліричному саді»),написана 1935 р., тобто тоді, коли геній молодого лемка щойнопросіяв. С. Гординський застерігає свого друга перед життяму «позаматеріальному, таємничому й нерозгаданому світі».«Ніколи поезія, —пише він, — не сміє зрікатись свого нестримногобажання формувати реальний світ». Зрозуміло, формуватисвіт можна також за допомогою образів, які походять знадреального, уявного світовідчуття. Саме цього й дотримувавсяБ.-І. Антонич у книжках, які з’явилися після «Трьохперстенів», даючи все більше виявлятися розумові, стримуючи«шал» настроїв і почувань.Цю ж тему продовжує розвивати С. Гординський при аналізімодерної поезії Нью-Иоркського угруповання, виданої вкнижках «Координати». Він справедливо вважає, що з їхньоїтворчості зникла «висока температура почуттів, контрольованаінтелектом». Він поділяє погляд професора L Фізера (авторапередмови до «Координатів») про те, що «деідеологізація досягаєсвоїх вершин у творчості поетів модерністів». Але справедливовказує й на те, що відсутність ідеології —знак «деукраїнізації».Від себе додамо: деукраїнізація захопила нашу молодусучасну літературу. Вона є не чим іншим, як тільки наслідуванням,як каже С. Гординський, «ситих» культур. Теоретикиз «Координатів» вважають, що, наприклад, «особиста лірикаЄ. Маланюка матиме в українській літературі тривалішезначення, ніж його поезії з національно-історіософічною тематикою».На таке твердження С. Гординський відповідає: «Цеж те саме, як твердити б, що Шевченкова лірика переживейого «Посланіє» і «Єретика». Ця двоторовість української поезіїналежить уже до її глибокої традиції, і цього свідомі всінаші видатні поети».С. Гординський розуміє і відчуває, що модерна українськапоезія повинна бути відмінною від поезії, культивованої поколіннямЄ. Маланюка, але це зовсім не має означати, що вбурхливі часи, які сьогодні переживає Україна, вона має бутивідірвана від цілісного життя нашого народу, його поривань танаціональних болінь.1935 р. у статті «Комплекс оселедця» С. Гординський визначаєсутність так званого міжнародного, начебто єдиного культурногопотоку, в якому (як дехто вважає) спокійно можутьсобі плавати різні риби, втішаючись своєю неповторною «національною»лускою. Є. Гординський різко виступає протитих, що люблять ділити культуру на національне та інтернаціональнебагатство, вважаючи «своїм» тільки національне.