Літературознавство итиказ

боротьбою, та він не злякався, не одвернувся, не сказав: зачинітьдвері. Наречена — це омріяна й жадана революція, цевільна Україна, нове життя, яке ніколи не приходить по килимах,устелених квітами.Визначальною рисою літератури, що творилася й творитьсячисленними некомерційними й передовими письменникамикапіталістичних країн у нашому столітті, стало зображенняалієнації, чи, просто кажучи, осамотнення людини, відчуженняїї від суспільства і навіть од найближчого оточення. Змальовуючисвоїх героїв у вигляді людей-равликів, які можуть будьякоїхвилини зібгатися й залізти в надійний сховок — у своюнаплечну нору, прогресивні зарубіжні літератори хай опосередковано,але все ж таки протестують проти суспільного ладу,в якому людині необхідно зачинятися «в собі», щоб зберігатитаке-сяке, переважно біологічне існування. Кожен великийхудожник із тих, що дали нам образи страхітливої і примусовоїлюдської самоти (від Франца Кафки до Кобо Абе), показуєдуховне спотворення усамотненої людини як наслідок її відчуження.Пам’ятаючи це, можна ближче підійти до прекрасного й могутньогозаклику Тичини: «О люди, люди, свою душу не замикайтена замки!» (вірш «Ненависті моєї сило», 1924 рік). Цейклич був реакцією поета на непівщину, на посилення росту«родимих знаків» буржуазного поріддя в душах людей новогосуспільства. Одначе треба трохи ширше розуміти Тичининеволання. Поет витлумачував суть життя людського як метувідкритої, власне, в силу відкритості своєї правдолюбної і жертовноїдіяльності людського духу. В одкритості людини, в одкритостісуспільства і взагалі в одкритості будь-якої ідейнотворчоїструктури поет бачив явину невкірної правди, сміливості,об’єднувальної снаги, ясновидящої потуги й природженоїдоброти людського єства.Образ дверей так само використаний Тичиною у вірші «ДавидГурамішвілі читає Григорію Сковороді «Витязя в тигровійшкурі». Сковорода в цьому творі змальований схематичной плакатно, не в стилі і не в стихії наповненого боліснимисуперечностями біблійного розумування, яким відзначавсяфілософ. Але цікаво, що розвиток його світоглядних принципівподається тут за допомогою степенування мотиву відкритості.... Зачинив у світ я двері — ме давхуре карі...... відчинив свої я двері — ме давага карі...... відчинив у світ я двері — ме гаваге карі...