Літературознавство итиказ

мене нема сумніву — почався новий період національно-визвольногоруху. Ми не можемо далі миритися з тим, що, маючибагату землю, працьовитий народ, перетворилися мало не нажебраків. І тут нам не допоможе економічна реформа. Я стоюза литовський шлях. Як український комуніст, я завтра би хотівстворити на Україні партію, котра була б незалежна і діяла бу відповідності із завданнями, що висунув новий час.... А всіці спекуляції довкола нашої творчості — із залученням Шевченка,його високого авторитету —ні до чого доброго не доведуть,вони тільки дезорієнтують читачів...— Цікаво було б почути Вашу думку, Дмитре Васильовичу,про світову популярність Шевченка. Ви багато їздите по світахі маєте інформацію, як-то кажуть, з перших рук...— Говорити про те, що Шевченко став улюбленим поетомсвіту чи навіть популярний у світі, було б неправильно і невідповідало б дійсності. На Заході, там, де немає національногогноблення, де немає, я сказав би, якогось духовного кріпацтва,на Шевченка дивляться як на певний рудимент історії.А з другого боку, в тих країнах, де це існує, де подібна історичнаситуація, Шевченка знають і люблять. Гадаю, що найбільшечитаний і популярний наш поет серед слов’ян —у Болгарії,Чехії, Польщі, Словаччині, в Югославії, а також у деякихкраїнах Азії. Китай, Індія... Західна Європа ставиться до ньогодуже спокійно — ще й тому, що препогано перекладений абой не перекладений зовсім. Одначе найголовніша причина в тому,що світ дуже часто навіть не здогадується про наше існування.У багатьох країнах про Україну навіть не чули. Іншасправа, коли б було посольство України, товари з України, наяких українською мовою було написано... Одне слово, доки небуде справжньої державності, доти Шевченка не знатимуть посправжньому.—Дуже дякую, Дмитре Васильовичу, що знайшли час для цієїрозмови.Розмову вела Ярослава СОВКО.1990