Літературознавство итиказ

СВІТОЧ БРАТЕРСТВА Й СВОБОДИСвіт, який народив і виплекав дух Івана Франка, не вміститив національні межі, але багатюще світло, різнорідне вогневіннявселюдської культури й філософської мислі, що вливаютьсяв невмирущу плоть генія, надаючи йому особливої міцностій принади, підпорядковане силі його серця, енергії ядра,а серце Франкового духу — то невгасна жменя ковальськоговогню з батькової кузні. Народ розпалював і роздмухував теполум’я, щоб розпікати на ньому залізні щтаби й кувати з нихрізні знаряди своєї праці, і воно, ставши серцем поета, пам’я ­тало долоню, на якій прокинулось, пам’ятало й призначеннясвоє: вхлинати світ і витворювати з нього всі необхідні длядуховного життя народу знадоби та інструменти.Болить нам і сьогодні мученицьке життя Франка. Змалку —осиротілий, в школі — ногорджуваний паничами, в молодості —переслідуваний і замиканий по в’язницях, у зрілості — кованийхолодом міщансько-ліберального оточення, скручений недугоюі зв’язаний бідністю, він і в смерті був зневажений, бойого, схололого, віднесли в чужій сорочці до чужої гробівниці.Коли вдуматися в огром його творчого подвигу, мимоволі спитаєш:а чи могло бути взагалі у Франка те, що звемо особистимжиттям? Так от, видається мені, що найбільшим дивомбезміру Франкового слова є власне він сам, не тільки як ліричнийгерой «Каменярів» і прототип Мойсея, але і як герой«Зів’ялого листя» та «Похорону», геніальна особистість і жива,стражденна людина, яка поєднала свої боління з народними,зібрала в своїй згорьованій душі стільки потуги, розуму, радості,віри, скільки треба в найчорніші часи народові, щоб житий бути народом. Поруч з образами Шевченка й Лесі Українкиобраз Франка символізує не тільки індивідуальні риси й можливостівелетня культури, але й нетлінне єство, красу, неповторнуявину й життєздатність українського народу.Недавно в селі Івана Франка (Нагуєвичах) відкрито реконструйованусадибу-музей письменника. Можна собі уявити, девін 1880 року, походивши босоніж за плугом, зі спогадів проматір та з відчуття рідної скиби творив молитву до землі:Земле, моя всеплодющая мати.Сили, що в твоїй живе глибині.Краплю, щоб в бою сильніше стояти.Дай і мені!