Літературознавство итиказ

дини і бійця», але не тоді, коли вже дійство проминуло, а зісцени самого життя, —це те, до чого закликає Василь Земляк,те, що знайшло собі вияв у його всежиттєвому поетичномунадиху.Лише той має право називатися поетом.Хто взявся на світі не ґнотом тліти,А серце своє роздаровує людям.Такі вірші, як, зрештою, все у творчості Василя Земляка,приносять радісний подив. Саме це почування я хотів бивкласти в подяку Борисові Комару за те, що він розшифрувавзнайдені в блокнотах незабутнього побратима дорогоцінні длянашої літератури поетичні записи.1978