Повний текст - Інститут проблем сучасного мистецтва

надзавдання вистави 1920 року. Метою В. Василька також стає викриття влади,
побудованої «на абсолютизмі, на поневоленні народу» 30 . Саме таку ідейну домінанту
зауважив учень В. Василька — режисер В. Довбищенко: «В інтерпретації
Сталінського театру «Макбет» — політична трагедія, трагедія про тиранію, яка
обманула довіру народу» 31 .
В радянському театрі 1930-х рр. подібні алюзії практично завжди адресувалися
фашизму. Звертаючись до класичного твору, постановник мусив передбачати
у виставі подібного роду «актуалізацію». А те, що події трагедії В. Шекспіра
відбувалися за часів «похмурого середньовіччя», взагалі робило невідворотним
«викриття й засудження» тиранії на тлі картин «страшного і темного минулого»
(подібна риторика була дуже характерною для згадуваної доби). Пізніше
Ю. Смолич спеціально зауважив дуже виразний середньовічний «антураж»
«Макбета» на кону Сталінського театрі: «Вистава, здійснена Васильком у тридцять
восьмому році, принципово відрізнялася від перших двох. На цей раз глядач
мав видовище з усіма атрибутами середньовіччя та багатством відповідних сценічних
аксесуарів — у декораціях, костюмах, реквізиті тощо» 32 .
В. Василько не уявляв собі постановку спектаклю великого ідейного і творчого
масштабу без участі художника високої образотворчої та сценічної культури.
Йому пощастило досить швидко зупинити свій вибір на Б. Ердмані. Головною
вимогою режисер висунув організацію на невеликому сценічному майданчику
лаконічного простору, «не захаращеного» дрібними деталями. Загалом реалістичне
середовище мало бути насамперед зручним для частих змін місця дії. Світ
персонажів В. Шекспіра уявлявся обом митцям холодним, похмурим, «непридатним»
для вияву нормальних людських почуттів. На сцені переважали сірі, коричневі,
зелені та чорні кольори. На загальному темному фоні «білили» лише сорочка,
обрус леді Макбет та велика сива борода старого Дункана. І тільки у сцені
сомнамбулізму вбрана у довгий червоний плащ леді Макбет — Л. Гаккебуш блукала
по замку, тримаючи в руках недогарок свічки. Архітектурною домінантою
простору була аркада з великих кам’яних брил і товстезні мури з того ж самого
матеріалу, що робили палац схожим на каземат.
Творче порозуміння художника та режисера дозволило майже всі зорові
образи органічно поєднати зі сценічною дією, що помітили окремі дописувачі.
За В. Довбищенком, « особливо вдалася Ердманові сцена вбивства Банко
30
Василько В. Театру віддане життя. — С. 320.
31
Довбищенко В. Про «Макбета» В. Шекспіра в Сталінському театрі // Театр. — 1938.
В. Шекспір «Макбет».
Сталінський державний театр, 1938.
Cцени з вистави
— № 4. — С. 14.
32
Смолич Ю. Перша актриса нового українського театру (Любов Гаккебуш) // Про
театр. — К., 1977. — С. 165.
Леді Макбет — Л. Гаккебуш
розділ другий УКРАЇНСЬКИЙ ТЕАТР 1910–1930-х: ВІД ІНТЕНЦІЙ МОДЕРНУ ДО УТВЕРДЖЕННЯ «СОЦІАЛІСТИЧНОГО РЕАЛІЗМУ»
198
наталія кузякіна, наталя єрмакова В. ШЕКСПІР «МАКБЕТ»
199