Повний текст - Інститут проблем сучасного мистецтва

Леді Макбет Л. Гаккебуш виглядала високою, стрункою смаглявкою. Чорні
коси зміїлися по її плечах довгими «траурними» пасмами. Ніщо не затьмарювало
колишньої краси та природної величі героїні, хоча вік давався таки взнаки. Це
найбільше змушувало її мучитися передчуттям приреченості свого кохання. Від
цього можновладна жінка, здавалося, марніла на очах. «Читаючи лист чоловіка,
в якому сповіщається про пророцтво відьом, вона намагається зрозуміти, що несуть
ці пророцтва їм обом, і передусім її коханню. Вона знає: у неї є лише один
шанс зберегти любов Макбета, щоправда, шанс жахливий, але надійний, рятівний,
— це злочин. Ним вона прив’яже чоловіка міцніше, ніж своєю пристрасною
любов’ю. Через те леді Макбет не «читає», а декламує лист як закляття, як присуд
долі» 39 .
У сцені зустрічі з чоловіком ставало очевидно: ця леді Макбет не баритиметься
зі втіленням своїх ідей. Рішучість викривала в ній людину, яка розуміє, що чинить
зло, і тому поспішає, поки сумління або страх її не зупинять. Героїня Л. Гаккебуш
натхненно викладала чоловікові план злочину, аби примусити його діяти, і постійно
змінювала «тактику», на що звернула увагу І. Ваніна: « вона то різко
і навіть брутально звинувачувала відважного воїна у боягузтві, марнослів’ї та у
відсутності кохання до неї, то наближалася до нього й, ніжно торкаючись його
плеча, переходила на тихий шепіт, настирливо переконуючи чоловіка зважитися
на вбивство» 40 . В такий спосіб актриса давала глядачеві можливість зазирнути
у прірву, що віддаляла почуття незмірної любові героїні від мерзенних засобів,
спрямованих на збереження кохання. Маніпуляція, до якої вдавалася леді
Макбет — Л. Гаккебуш, сягала свого апогею у сцені після вбивства Дункана.
То був один із кращих епізодів вистави В. Василька. Все починалося з появи
Макбета з двома кинджалами. За І. Ваніною, ця закривавлена зброя здавалася
продовженням його рук. Він наче не міг її позбутися і, розповідаючи про вбивство,
весь час маніпулював кинджалами, аж поки «нарешті, встромлював у землю
й сам падав біля них» 41 . Леді Макбет спочатку намагалася повернути чоловіка
до тями демонстрацією удаваної байдужості, потім — звинуваченнями у ганебній
слабкодухості. Нарешті вона забруднювала власні руки кров’ю вбитого Дункана.
Ця сцена ставала своєрідною трагедійною кульмінацією теми любові. Любов
і злочин зливалися у криваво-потворному «акті», щоб остаточно дегуманізувати
кохання і тим його знищити.
Вже у наступній сцені глядачі розуміли: стосунки персонажів Л. Гаккебуш
та В. Добровольського зазнали катастрофи. Вони ніби духовно «завмирають»,
39
Єрмакова Н. Акторська майстерність Любові Гаккебуш. — К., 1979. — С. 103.
40
Ваніна І. Українська шекспіріана. — К., 1964. — С. 118.
41
Там само. — С. 121.
В. Шекспір «Макбет». Сталінський державний театр, 1938.
Макбет — В. Добровольський, Леді Макбет — Л. Гаккебуш
перебуваючи у стані фізичної та психічної прострації, на чому акцентував
В. Галицький: «Подружжя Макбетів у трепетному чеканні спільно осягають
глибочінь своїх злочинів» 42 .
Важливою «фазою» духовної драми Макбета — В. Добровольського стає момент,
коли йому ввижається привид Банко. Щось нерозбірливо вигукуючи, герой
безладно рухався, намагаючись уникнути «зіткнення» з невидимим Банком.
В. Василько будував поведінку Макбета та решти присутніх на бенкеті персонажів
як паралельні. Неадекватність поведінки донедавна могутнього володаря намагалася
«знівелювати» його дружина. Її реакції повертали героя В. Добровольського
до реальності. «Холодні і тверезі слова леді Макбет, яка зрозуміла його стан,
тільки підкреслювали відчай людини, що усвідомила свою приреченість. І в коротких
репліках, звернених до дружини, чи не вперше відчутно простежувалась
42
Галицький В. Гастролі Сталінського державного драматичного театру: «Макбет» //
Вісті. — К., 1938. — 22 серп.
розділ другий УКРАЇНСЬКИЙ ТЕАТР 1910–1930-х: ВІД ІНТЕНЦІЙ МОДЕРНУ ДО УТВЕРДЖЕННЯ «СОЦІАЛІСТИЧНОГО РЕАЛІЗМУ»
202
наталія кузякіна, наталя єрмакова В. ШЕКСПІР «МАКБЕТ»
203