Повний текст - Інститут проблем сучасного мистецтва

голосу Заньковецької були щирі й цілком відповідні до тих слів, які вона вимовляла»
5 . Типовою була постать М. Садовського в ролі наймита Миколи. «На сцені
у той вечір сидів під тином наймит, молодий ще парубок, який, латаючи одежу,
співав таким приємним, повним почуття голосом, що не можна було не полюбити
того бідолаху» 6 .
За спогадами Івана Мар’яненка, Кропивницький у ролі Макогоненка був неперевершеним:
«У Виборного — Кропивницького кремезна постать, міцний, дужий
голос, глибокий віддих, соковиті інтонації, щиро народний говір. Дотепи сипляться
легко, без підкреслень, повиті серпанком лагідності, м’якого гумору, за
яким ховається основна риса характеру — хитрість» 7 .
Граючи виборного Макогоненка упродовж майже всього творчого життя,
Кропивницький у цій ролі поставав перед глядачем як «хитрий багатій, представник
«сільської власті», в той же час людина обмежена, часом навіть недотепна» 8 .
«Кропивницький у Виборному — неперевершений, бо всі наступні Виборні — його
нащадки, бо тим чи іншим копіюють його» 9 .
Популярність М. Л. Кропивницького ширилася за межі України. У спогадах
українського актора і режисера Л. Р. Сабініна є такі рядки: «Мені пригадується
факт, коли в Томську, під час гастролей Є. Боярської, до мене підійшов
японський купець і запитав, чому я не запрошую на гастролі Марка Лукича
Кропивницького На мій здивований погляд і запитання, відкіля йому відомо це
ім’я, я почув, що в Японії він багато читав про нього як про кращого актора української
сцени» 10 .
Відходячи від аматорських, напівпрофесійних засад багатьох тогочасних театральних
труп, Кропивницький і Старицький приділяли велику увагу художньому
оформленню вистав, адже, за словами М. Старицького, «тільки на тлі прекрасних
декорацій та іншого художнього оформлення може на всю красу розгорнутися
талант актора» 11 . Декорації художника Фроліні у виставі «Наталка Полтавка»
конкретизували місце дії та приваблювали майстерністю виконання. Вони давали
«змогу глядачеві швидко перекинутися думкою в той куточок, де відбувається
дія, часто дістати насолоду, а подекуди й користь від знайомства з новою, пере-
5
Тобілевич С. Мої стежки і зустрічі. — К., 1957. — С. 71–72.
6
Там само. — С. 73–74.
7
Мар’яненко І. Марко Лукич Кропивницький (Зі спогадів) // Спогади про Марка
Кропивницького. — С. 109.
8
Красенко В. Зустріч з великим актором // Там само. — С. 176.
9
Мацієвська Л. Із «Спогадів» // Там само. — С. 188.
10
Сабінін Л. У свойому театрі // Там само. — С. 141.
11
Тобілевич С. Мої стежки і зустрічі. — С. 43.
І. Котляревський «Наталка Полтавка». Трупа М. Кропивницького, 1885.
Виборний — М. Кропивницький, Возний — П. Саксаганський
І. Котляревський «Наталка Полтавка». Театр М. Садовського, 1907. Возний — Ф. Левицький
несеною на сцену місцевістю. Костюми дають повне уявлення про одяг у певній
місцевості » 12 .
«Наталка Полтавка» І. Котляревського постійно була в репертуарі майже
всіх театральних труп кінця ХІХ — початку ХХ століття, які зазнали позитивних
змін щодо організаційних і художньо-творчих засад (трупа Г. Деркача, театр
Товариства «Руська бесіда», очолюваний Т. Романович, «Перше літературнодраматичне
товариство імені Г. Квітки-Основ’яненки» у Коломиї під керівництвом
І. Трембицького, трупа О. Суходольського, трупа «Тернопільські театральні
вечори» під орудою Леся Курбаса та ін.). На зміну сімейним-напівсімейним
колективам прийшли трупи, до складу яких входили фаховіші актори, вокальні
та хореографічні групи. Удосконалювалася репетиційна робота, спрямована
на опрацювання всіх компонентів вистави: акторської майстерності, музичних
і танцювальних номерів, художнього оформлення тощо. Це сприяло підвищенню
12
Український драматичний театр: В 2 т. — Т. 1. — С. 197.
розділ перший УКРАЇНСЬКИЙ ТЕАТР 1900-х НА ШЛЯХАХ ОНОВЛЕННЯ ПАРАДИГМИ «ПСИХОЛОГІЧНОГО РЕАЛІЗМУ»
14
галина фількевич І. КОТЛЯРЕВСЬКИЙ «НАТАЛКА ПОЛТАВКА»
15