Повний текст - Інститут проблем сучасного мистецтва

Сам А. Буцький згодом стверджував, що музика в «Газі» взагалі функціонувала
майже як самостійний персонаж 11 .
Вистава починалася з виходу гурту робітників. Вони крокували один за
одним, поклавши ліву руку на плече того, хто йшов попереду. Наростання
й ускладнення темпу їхніх рухів символізувало «запуск» механізму великого
заводу. З першої ж хвилини сценічну дію помітно загострювало одночасне
існування двох паралельних «сюжетів». Перший унаочнювали примхливі
рухи та ритми маси, другий — взаємини Писаря (М. Савченко) та Білого пана
(М. Домашенко).
Писар з’являвся на кону разом із робітниками, йдучи попереду однієї з груп.
Він швидко прямував до конторки і заглиблювався у читання паперів. Писар
не відразу помічав Білого пана, який звертав його увагу на манометр. Стрілка
зупинилася на критичній позначці, колір газу нестримно змінювався. Білий пан
раптово зникав, а герой М. Савченка, відраховуючи шість секунд, що лишилися
до вибуху, кидався до телефону та кричав: «Інженер!». Тієї ж миті робітники
вибігали на передній план, а Інженер (Ф. Лопатинський) стрімголов видирався
«на «піраміду», яка вишукувалася обличчям до глядачів із голосним шепотом «ш
— ш — ш». Музика — крещендо. Машини гудуть… Ураганом здіймається какофонія
звуків — і — вибух. По конструкції покотилися «трупи» робітників і все
завмерло» 12 . Відразу зривалися та падали трикутні завіси, закриваючи конструкцію
й напис «Газ» на задній стіні сцени. Несподівана катастрофа жахала розкиданими
по сцені тілами і таємничою постаттю Білого пана, який додавав трагедії
містичного забарвлення.
Пластика, рух були у виставі Л. Курбаса не просто віртуозними, а концептуальними,
такими, що змушують говорити про повноцінний хореографічний план
«Газу». Звертаючись до нього, критики здебільшого вдаються до порівнянь із,
так званими, «танцями машин» М. Фореггера, вперше продемонстрованими ним
у Москві (1922 р.), в «Мастфорі» (Майстерні Фореггера). Не заперечуючи такої
можливості, хотілося б, однак, нагадати думку Ю. Дмитрієва — дослідника творчості
М. Фореггера — щодо генезису цього явища: «Найбільше враження на глядачів
у спектаклях Фореггера справляли «механічні танці» та «танці машин».
Сама ідея такого роду була підказана В. Парнахом: він бачив аналогічні номери
в Парижі. Але якщо на Заході такого роду танці набували трагічного відтінку,
з експресіоністичним надривом, демонструючи, як машина «перетравлює» під-
11
Див.: Леоненко Я., Фількевич Г. Музичний простір вистав театру Леся Курбаса //
Нариси з історії театрального мистецтва України ХХ століття. — К., 2006. — С. 327.
12
Савченко М. Стежками-доріжками // ДМТМКМ України. — Фонд театру «Березіль».
— Од. зб. 12577.
Г. Кайзер «Газ». Мистецьке об’єднання «Березіль», 1923.
Сцени з вистави
корює та позбавляє людських рис людину, то М. Фореггер надав «механізованій
хореографії» оптимістичного забарвлення» 13 .
Ці слова дозволяють поглянути на пластичний малюнок «Газу» з дещо іншої
точки зору. Вочевидь, українському режисеру значно ближчою була тенденція,
окреслена В. Парнахом, аніж та, яку культивував М. Фореггер. Оскільки
Л. Курбас був добре обізнаний із сучасним йому європейським театром і в першій
половині 1920-х рр. досить регулярно отримував інформацію про тамтешні
мистецькі процеси, він міг цілком самостійно скласти враження про сценічні явища
подібного роду й у власному творчому пошуку не послуговуватися досвідом
М. Фореггера, натомість апелюючи до зразків, на які вказував В. Парнах. Мабуть,
тому не варто шукати інспірацій трагедійного образу маси Курбасової вистави
у бадьорих — «мюзікхольних» — Фореггерових опусах.
13
Дмитрієв Ю. Поиски формы комедийного спектакля // В поисках реалистической
образности: Проблемы советской режиссуры 20–30-х годов. — М., 1981. — С. 165.
розділ другий УКРАЇНСЬКИЙ ТЕАТР 1910–1930-х: ВІД ІНТЕНЦІЙ МОДЕРНУ ДО УТВЕРДЖЕННЯ «СОЦІАЛІСТИЧНОГО РЕАЛІЗМУ»
220
наталя єрмакова Г. КАЙЗЕР «ГАЗ»
221