Повний текст - Інститут проблем сучасного мистецтва

В «Енеїді» вражав також акторський ансамбль. За характеристикою В. Василька,
«актори органічно поєднували спів із життям в образі дійової особи» 21 .
Роль Зевса — остання з оперних ролей М. Садовського. Партія, написана в героїчному
плані, була розрахована на значні голосові можливості, через це виконавцеві
в його 55 років співати її було не завжди під силу. Проте М. Садовський
— Зевс не мав собі рівних, витанцьовуючи «бурхливого гопака». Актор «так легко
в танці носився по сцені, що «божественний» шовковий убір — сорочка й широченні
шаровари — клубами білої хмари зливався з пишною Зевсовою бородою
і довгими білими кучерями олімпійського громовержця» 22 .
Коли Зевс — М. Садовський «гнівався і потрясав електричними зарядами
блискавок — розкочувались грізні удари сценічного грому, який вдаряв високо
на колосниках, рокотав по дерев’яних трубах і зникав глибоко у підсценічному
просторі. В ці грізні моменти всі інші боги й півбоги лякливо тулились один до одного,
ховаючись за хмарами» 23 .
За спогадами С. Тобілевич, однією з найцікавіших сцен вистави був епізод «на
Олімпі»: «кожний з богів приходив до Зевса, свого батька, з якими-небудь проханнями
та претензіями. Починалась ця дія з того, що сторож Олімпу, вимітаючи
кін великою мітлою, не переставав бурчати, що йому доводиться мало не щодня вимітати
купи сміття після нічних гулянок-оргій богів. Ці боги нароблять завжди такого
свинства, що у сторожа не вистачає сили прибирати за ними. Партію сторожа
співав Юхим Милович, даючи всім своїм зовнішнім виглядом і одягом тип справжнього
українського селянина, типового дядька. Надзвичайно мальовничо виглядав
Зевс — Карлашов (ще один виконавець ролі, який грав в чергу із М. Садовським
— Ю. Р.) у своїх білих селянських штанях та в білій сорочці (звичайний одяг українського
селянина). Голова у нього нагадувала величаву голову благородного лева,
царя звірів; волосся, сиве-сиве, аж біле, кучеряве й буйне, оточувало його голову
ореолом. В руках Зевс тримав ознаку своєї влади — скіпетр, яким іноді потрясав
перед очима молодших богів, щоб нагадати про свої права батька й господаря
Олімпу й усього світу. Мальовнича постать Карлашова в цій ролі була імпозантною
і благородною, як і личило могутньому владарю всесвіту» 24 .
Партію цариці Дідони, закоханої до нестями в Енея, співала Олена Петляш.
С. Тобілевич переконувала, що партія якнайкраще «підійшла до сценічних можливостей
артистки. Партія Дідони вимагала прекрасного драматичного сопрано,
щоб виявити всі палкі почуття зрадженої Енеєм цариці» 25 .
21
Василько В. Микола Садовський та його театр. — С. 68.
22
Коваленко П. М. К. Садовський // Спогади про Миколу Садовського. — С. 109.
23
Там само. — С. 108–109.
24
Тобілевич С. Мої стежки і зустрічі… — С. 51–52.
Афіша вистави
Попри те, що партія Енея була трохи зависокою для голосу Івлєва, виконавець
органічно проводив драматичну лінію ролі, сполучаючи комедійний та героїчний
її плани.
«Яскравий образ Бахуса створив Мироненко; соковито, з темпераментом
грала Юнону Малиш-Федорець; тактовно провела роль Венери Петрова, дуже
смішними були Аполлон у виконанні Верховинця та його «сердешні музи» 26 .
Верховинець відзначився і як хореограф вистави. Особливо цікавими були веснянки
карфагенянок та гопак на Олімпі.
За спогадами сучасників, у дні прем’єри квитки, навіть на приставні стільці,
«брались з боєм». «Під античним одягом демократичний глядач легко впізнавав
справжніх героїв опери. Коли в супроводі трубних окликів і урочистих акордів
оркестру лунала арія Зевса: «Я — рекс! Вчувайте, і вклоняйтесь, і розумійте
слово рекс!», або коли Афіна виспівувала: «Се — рекс! Се — рекс! І сиріч пан
25
Тобілевич С. Мої стежки і зустрічі… — С. 54.
26
Василько В. Микола Садовський та його театр. — С. 68.
І. Котляревський «Енеїда».
Театр М. Садовського, 1910.
Еней — Золденко.
розділ перший УКРАЇНСЬКИЙ ТЕАТР 1900-х НА ШЛЯХАХ ОНОВЛЕННЯ ПАРАДИГМИ «ПСИХОЛОГІЧНОГО РЕАЛІЗМУ»
54
юлія раєвська, валерій гайдабура, галина фількевич І. КОТЛЯРЕВСЬКИЙ «ЕНЕЇДА»
55