Повний текст - Інститут проблем сучасного мистецтва

М. КРОПИВНИЦЬКИЙ
«ПОШИЛИСЬ У ДУРНІ»
«Кийдрамте» (1920)
Мистецьке об’єднання «Березіль» (1924)
П’єса-жарт «Пошились у дурні» (1875 р.) — фактично є першою
оригінальною п’єсою М. Кропивницького. Своєю появою
вона завдячує, по-перше, запрошенню обійняти посаду
художнього керівника театру товариства «Руська бесіда»,
яке М. Кропивницький того ж року отримав від директорки
трупи — пані Теофілії Романович, по-друге, — одному
зі звичаїв тогочасної практики цього сценічного колективу.
Ось як пояснював це М. Кропивницький: «У дирекції заведений
був звичай, щоб кожен бенефіціант вистановляв у бенефіс
нову п’єсу, через що всі артисти мусили бути авторами
Там я написав свою оперетку «Пошились у дурні» 1 .
П’єса й вистава за нею припали до душі галицькій та буковинській
публіці, тож не дивно, що «Пошились у дурні»
з’явилися в репертуарі першої української професійної
трупи, фундованої М. Кропивницьким у жовтні 1882 р.
Новий етап сценічного життя п’єси пов’язаний зі сценічними
версіями двох театральних угруповань, очолюваних
Л. Курбасом, — «Кийдрамте» та Мистецького об’єднання
«Березіль». Першу здійснив Л. Курбас 1920 р. у Білій Церкві.
Її глядачами були переважно бійці 45-ої Червонопрапорної
дивізії, яка шефствувала над театром.
Це була вистава «бідного театру» в прямому й переносному
сенсі. Грали тими засобами (Л. Болобан тогочасним
«черговим захопленням» Л. Курбаса назвав італійську комедію
дель арте 2 ) і в тому, що було під руками. В. Василько
згадував, як «підфарбовували й освіжали» декорації, запо-
1
Кропивницький М. Автобіографія // Кропивницький М. Твори:
В 6 т. — К., 1960. — Т. 6. — С. 234.
зичені в театрі «Палас», комбінували з них «українське село», як у київських театрах
діставали грим, костюми, перуки. Замість оркестру, на сцені сидів піаніст,
який грав музику М. Кропивницького 3 . Л. Болобан з приводу першого показу
«Пошились у дурні» зазначав, що йшла ця «пробна» вистава «у звичайній клубній
пошарпаній декорації — ліс з відповідними приставками» 4 . За стилістикою вистава
«Кийдрамте» нагадала В. Васильку «старий реалістичний театр», оскільки
це була комедія характерів «без шаржу чи гротеску» 5 . Проте в ній звучали й нові
ноти — у репліках «від себе», що їх додавали актори до хрестоматійного тексту.
«Лесь Курбас поставив перед учасниками завдання — щоденно читати газети,
черпати в них актуальні теми і вставляти нові репліки в свої ролі. Актори протягом
дня, а то й за кілька днів до вистави готували свої «експромти», робили
заготовки текстів. Це була нелегка робота: знайти вдалий текст і уміло вставити
його в роль. Недоречні, недотепні репліки заборонялися. Граєш роль і весь час
ждеш: от-от партнер скаже щось нове» 6 . Відтак, основний «сенс постави полягав
у іскристому, темпераментному діалозі, що раз по раз схилявся до буфонади й вимагав
від виконавців нових імпровізованих вставок» 7 .
На думку Л. Болобана, особливо вдалим було виконання Ф. Лопатинським ролі
Кукси, П. Долиною — Невідомого. А сам режисер, який «свідомо пустив цю виставу
у «вільних» мізансценах і дуже приблизних інтонаціях», « із задоволенням
і легким комікуванням грав роль Антона, «по-дитячому» регочучи за лаштунками
зі своїх «імпровізованих» дотепів і рухів» 8 . Обраний, здавалося б, надміру простий
і суто зовнішній прийом насправді виявився корисним, адже «активізував творчість
акторів і підвищував інтерес глядачів». Хоча, зізнавався згодом В. Василько,
дійство було не дуже «коректним» стосовно драматурга-класика 9 .
Вистава, яка 8 листопада 1924 р. вийшла на кін Мистецького об’єднання «Березіль»,
зорганізованого Л. Курбасом восени 1922 р., у цьому сенсі була знач но
радикальнішою щодо драматургічного прототипу. За споминами безпосереднього
учасника постави Й. Гірняка, для того, аби з опереткового жарту М. Кропивницького
зробити «циркове видовище», Ф. Лопатинському знадобилися
2
Болобан Л. Від Молодого театру до Кийдрамте // Лесь Курбас. Спогади сучасників.
— С. 111.
3
Василько В. Театру віддане життя. — С. 175.
4
Болобан Л. Від Молодого театру до Кийдрамте… — С. 111.
5
Василько В. Театру віддане життя. — С. 175.
6
Там само. — С. 176.
7
Болобан Л. Від Молодого театру до Кийдрамте… — С. 111.
8
Там само.
9
Василько В. Театру віддане життя. — С. 176.
розділ другий УКРАЇНСЬКИЙ ТЕАТР 1910–1930-х: ВІД ІНТЕНЦІЙ МОДЕРНУ ДО УТВЕРДЖЕННЯ «СОЦІАЛІСТИЧНОГО РЕАЛІЗМУ»
206
марина гринишина М. КРОПИВНИЦЬКИЙ «ПОШИЛИСЬ У ДУРНІ»
207