Повний текст - Інститут проблем сучасного мистецтва

окреслити Зарембського, розкрити сутність цієї вкрай честолюбної, егоїстичної,
ницої істоти. На початку епізоду — при зустрічі з пані Анелею — Зарембський
— Д. Мілютенко, розлючений діями страйкарів, які зупинили роботу фабрики,
й обурений підступністю потенційного тестя, все ж намагався стримати негативні
емоції, вдаючи з себе «шляхтича» перед панночкою та «демократа» перед
жебраками. Однак стійкості йому вистачало ненадовго, і от вже Зарембський
— Д. Мілютенко несамовито кричить на прохачів, його обличчя перекошується
від жорстокості, руки зі скрюченими пальцями тягнуться вгору, чи то відмахуючись
від жебраків, чи то хапаючи щось. (А за ним на стіні його збільшена тінь,
нагадуючи якусь потворну величезну комаху, нависала на жебраками, чиї тіні,
примножені світлом, справляли враження незчисленної юрби злидарів із простягненими
за подачкою руками). Але ось до нього підходив Падур — ще один
жебрак, «на вигляд інтелігент» і пропонував послухати його гру на саморобній
дудці. М. Крушельницький виймав свою окарину жестом фокусника, показуючи
її не тільки фабриканту, а й публіці. Потім, звертаючись більше до глядачів,
він із сумною іронією називав себе першим, хто придумав зробити з жебрацтва
жанр мистецтва, і на доказ віртуозно й пристрасно виконував полонез Шопена.
Мелодія збурювала в Зарембському — Д. Мілютенку хвилю почуттів; скинувши
рукавички, він рясно аплодував музиканту, вигукуючи: «А непогано! Навіть браво!»
— і за мить вибухав потоком слів, чулися викрики про нові завоювання, про
Польщу від Києва на сході до Данцига на заході.
У другому епізоді — в підвалі — він презирливо і зверхньо, майже не повертаючись
у бік співрозмовника, а то й зовсім відвернувшись від нього, розмовляв
з Грасою — О. Романенком й зі Зброжеком — Й. Гірняком. Урвавши пояснення
старого, Зарембський — Д. Мілютенко піднімався східцями і кидав тому через
плече: «Для сплати вам дається три дні!». Потім, спиною «вислухавши» мотивації
Зброжека — Й. Гірняка, безбарвним голосом виголошував новий наказ: «На десяту
годину ранку сюди прийдуть квартиранти» — і йшов геть з тим же кам’яним
виразом обличчя.
Виразну антитезу Зарембському — Д. Мілютенку у виставі становив Падур
М. Крушельницького. Якщо взяти до уваги гіпотезу Л. Танюка, що прообразом
музиканта послужив Ігнаци Ян Падеревський — польський піаніст та композитор,
який 1919 р. обіймав посади прем’єр-міністра та міністра іноземних справ
Польщі й звільнився зі своїх постів через політичні переконання 12 , то протиставлення
войовничого фабриканта з його «великопольськими мріями» вкрай
маргінальному, в будь-якому сенсі «колишньому» музиканту набуває відчутно
політичного характеру. Наприкінці згаданої вище сцени протиставлення
12
Куліш М. Твори: В 2 т. — Т. 2. — С. 828.
М. Куліш «Маклена Граса». «Березіль», 1933. Зброжек — Й. Гірняк, Маклена — Н. Ужвій,
Стефан Граса — О. Романенко. Маклена — Н. Ужвій, Падур — М. Крушельницький
розділ другий УКРАЇНСЬКИЙ ТЕАТР 1910–1930-х: ВІД ІНТЕНЦІЙ МОДЕРНУ ДО УТВЕРДЖЕННЯ «СОЦІАЛІСТИЧНОГО РЕАЛІЗМУ»
400
марина гринишина, аркадій драк М. КУЛІШ «МАКЛЕНА ГРАСА»
401