Повний текст - Інститут проблем сучасного мистецтва

…Ось жінки входять до храму, швидко розсипаються в його просторі, вони
моляться, кожна прийшла зі власним звертанням до Бога. Але, коли вони стикаються
із загрозою життю героя, їхня поведінка зазнає рішучих змін — усвідомлення
реальної загрози життю Бекета спричиняє пластичне «структурування»
їхніх рухів, що набувають ритмічності, майже хореографічної послідовності.
Постановник у цю мить різними акустичними пристроями помітно посилює звуки
зітхання окремих жінок, «допомагаючи» глядачам почути їхнє важке й пришвидшене
дихання. Здавалося, що якась особлива сила «виштовхувала» на поверхню
приховане тілесною оболонкою, робила чутним те, що «на повний звук»
почути неможливо. За якусь мить «голоси» схвильованих душ зливалися у єдиний
стогін.
Цілком реалістичні жести на очах глядачів набували нових ознак, змінювалися,
ставали «танком», а зітхання — «співом». Хустки починали «витанцьовувати»
власний «балет», розгортанням, згортанням змінювали «геометрію» простору:
лишаючись частиною костюму, вони «зазіхали» на роль окремого просторового
модуля. Драматична гра видозмінювалася і ставала дією іншої природи. Її збагачував
досконало розроблений постановником музично-танцювальний план.
Як це часто буває у виставах А. Віднянського, драматичну дію «Смерті в соборі»
щедро насичували рух, хореографія. Пластику ритмічно організовували у такий
спосіб, щоби сценічна дія набувала контрапунктного характеру.
Видовищна природа спектаклю через усі ці трансформації значно увиразнювалася,
естетично збагачувалася. Від певного моменту глядачі стикалися
зі справжньою пластичною драматургією. Вона позначала потаємні процеси духовної
спраги, посутньої і для натовпу, і для окремої особи. А саме так у «Смерті
в соборі» А. Віднянського мотивувалися вчинки більшості персонажів. У цій
виставі в пошуку сенсу буття натовп ставав народом, а особистість — героєммучеником.
Ж. Трілл психофізично точно і переконливо відтворював риси аскетизму
та інтелектуалізму свого героя — архієпископа Томаса Бекета. Гранично стриманий,
зосереджений на внутрішньому житті, він, проте, не міг приховати грандіозної
напруги власних душевних та духовних борінь. Шалену пристрасність
власної натури суворий самітник скеровував на думку, ідею, слово, запалюючи
тим і своїх прихильників, і своїх ворогів. Особливої емоційної виразності набував
передостанній епізод вистави, коли священики вмовляли архієпископа зачинитися
у храмі і не пускати лицарів, які мали взяти його під варту. Початок монологу
Ж. Трілл виголошував майже спокійно, поступово слова ставали більш
схвильованими, інтонації — напруженими, і, врешті, мова набувала справжньої
екстатичності, коли герой вимагав від наближених полишити спроби його захистити.
Він наполягав на тому, щоби двері храму відчинили, адже до храму
Т. Еліот «Смерть у соборі». Берегівський угорський національний театр ім. Дьюли Ійєша, 1997.
Сцена з вистави
може увійти кожен! Патетичний рефрен усього монологу — «Відкрийте двері!»
— означав не просто виважене рішення прийняти страждання, але й заклик
не боятися.
«Скерована» хором, підтримана світлом увага глядачів зосереджувалася
на постаті архієпископа-бунтівника. Публіку, як і жінок-прочанок, режисер постійно
спонукав до вибору: стати на бік персонажа, чи засудити його. Фрагменти
церковного ритуалу, саме знаходження у храмі серйозно ускладнювали цей вибір,
як, власне, і зміст сценічних подій. Вони чимдалі більше набували ритуальних
ознак. Містеріальна сутність видовища все активніше давалася взнаки, «провокуючи»
відповідне сприйняття сценічних подій. Адже режисер цілеспрямовано
намагався «підштовхнути» публіку до цілком певних реакцій. Звичайно, хор
і публіка існували у різних змістових режимах, але постановник прагнув їхнього
«злиття», нехай, на якійсь локальній площині. Перипетії ідейних та естетичних
взаємин усіх сторін (героя, хору, священиків, лицарів та публіки) складали художній
зміст інтерпретації п’єси Т. Еліота як видовища.
розділ четвертий УКРАЇНСЬКИЙ ТЕАТР 1990–2000-х: У ПОШУКАХ СУЧАСНОЇ МОДЕЛІ НАЦІОНАЛЬНОЇ КУЛЬТУРИ
872
наталя єрмакова Т. ЕЛІОТ «СМЕРТЬ У СОБОРІ»
873