Повний текст - Інститут проблем сучасного мистецтва

ШОЛОМ-АЛЕЙХЕМ «ТЕВЬЄ-МОЛОЧНИК»
Харківський академічний український драматичний
театр ім. Т. Г. Шевченка (1940)
Г. ГОРІН (за Шолом-Алейхемом) «ТЕВ’Є-ТЕВЕЛЬ»
Київський академічний український драматичний театр
ім. І. Франка (1989)
В останній день останнього передвоєнного 1940 р. на кону
колишнього «Березоля» вперше в історії українського театру
з’явилися персонажі Шолом-Алейхема. Сценічне життя
їм дав один із наймолодших учнів Л. Курбаса — режисер
Л. Дубовик. Інший учень засновника «Березоля» — тодішній
керівник перейменованого Харківського українського
драматичного театру ім. Т. Г. Шевченка М. Крушельницький
— зіграв у цій постановці одну з кращих своїх ролей.
Вважаючи роботу принципово важливою, над нею багато
і ретельно працювали. Навряд чи українські митці збиралися
«творчо перемогти» Московський Єврейський театр, де з величезним
успіхом йшов «Тев’є-молочник» із С. Міхоелсом
у головній ролі, — «шевченківці» хотіли гідно відтворити історію
героїв класика єврейської літератури, батьківщиною
якого була Україна.
Мистецькі взаємини колишнього «Березоля» з єврейським
театром мали на той момент багатолітню історію.
«Творча дружба Курбаса й Міхоелса — на думку актора
М. Гольдблата, — залишила глибокий слід у серцях багатьох
акторів обох театрів. Кращі представники «Березоля» завжди
цікавилися роботами Міхоелса. Найкрасномовніший
доказ цього — тісний творчий контакт, що існував поміж
С. Міхоелсом і М. Крушельницьким. Контакт цей знайшов
своє практичне вираження у постановці «Тев’є-молочника»
в Харківському театрі імені Т. Шевченка, до якої Міхоелс
був залучений Крушельницьким як режисер-консультант» 1 .
1
Гольдблат М. Два майстри // Лесь Курбас. Спогади сучасників.
— С. 294.
Окрім нього, з Московського Єврейського театру запросили художника
О. Тишлера та композитора Л. Пульвера. Загальними зусиллями митців різних
національних культур і традицій репертуар «шевченківців» збагатився оригінальним
сценічним твором, у центрі якого височіла особистість, так званої, «звичайної»
людини, чиє розуміння навколишнього світу вражало глибиною й мужністю.
Глибиною — тому, що герой ні за яких обставин не припиняв пошуків сенсу життя,
мужністю — тому, що усвідомлення трагедійних протиріч цього життя не могло
знищити віру героя М. Крушельницького в людину, її вище призначення.
Постановник зумів показати цю подвійну сутність буття, передусім, у специфічній
жанровій природі вистави. Трагічне й комічне існували в ній у нерозривній
єдності. Було очевидно, що Л. Дубовик як художник не лише добре почувався
в образній стихії літературного першоджерела, але й лишився вірним
березільським мистецьким принципам, відтворюючи образний світ Шолом-
Алейхема засобами українського театру. Варто нагадати, що в перші роки існування
«Березоля» О. Мандельштам зауважив помітну «спорідненість» новітнього
українського та єврейського театрів: «Днями у Києві зустрілися два чудові
театри — український «Березіль» та Єврейський Камерний з Москви. Великий
єврейський актор Міхоелс, проводжаючи Березіль, що від’їжджав до Харкова,
сказав, звертаючись до українського режисера Леся Курбаса: «Ми кровні брати…».
Таємничі слова, якими сказано більше, ніж про мирне співробітництво
та добросусідство народів» 2 . З цієї точки зору «Тев’є-молочника» на харківській
сцені можна розглядати як пряме підтвердження слів О. Мандельштама. Згодом
знавці творчості Шолом-Алейхема майже у тих самих виразах говоритимуть про
виставу Л. Дубовика. Їхні враження навів Р. Черкашин: «Ми забули, якою мовою
йде в українському театрі безсмертний твір великого єврейського письменника!
Навіть люди, які не знають української мови, схвально сприймають спектакль» 3 .
Особливе значення для учнів Л. Курбаса мала реакція на їхню роботу акторів
Єврейського театру. С. Федорцева, яка в різний час грала у Л. Дубовика спочатку
одну з дочок героя — Годл, а згодом — його дружину — Голду, згадувала:
«Тев’є-молочник» користувався великим успіхом під час гастролей у Москві. Але
найдорожчою і найважливішою була для нас оцінка Міхоелса. Він дивився виставу
разом з акторами єврейського театру. Потім всі вони прийшли до нас за куліси.
Міхоелс зі сльозами на очах тиснув руки, обіймав і цілував Крушельницького.
А ми й самі стояли всі в сльозах, з клубком хвилювання в горлі» 4 .
2
Мандельштам О. К очерку «Березіль» // Мандельштам О. Собр. соч.: В 4 т. — М.,
1993. — Т. 2. — С. 557.
3
Черкашин Р. Л. Ф. Дубовик. — Х., 1947. — С. 8.
4
Омеляновська-Чорна П. Софія Федорцева. — С. 45–46.
розділ другий УКРАЇНСЬКИЙ ТЕАТР 1910–1930-х: ВІД ІНТЕНЦІЙ МОДЕРНУ ДО УТВЕРДЖЕННЯ «СОЦІАЛІСТИЧНОГО РЕАЛІЗМУ»
478
наталя єрмакова ШОЛОМ-АЛЕЙХЕМ «ТЕВЬЄ-МОЛОЧНИК»
479