бицями, актори так само ретельно й детально (можливо, подеколи й надміру) відіграють найменші сюжетні повороти. Персонажі, по суті, не надто індивідуалізовані (на перше місце виходять темперамент, пластична виразність та психологічна гнучкість) — вони звичайні, нормальні люди, просто дещо утрирувані, з перебільшено акцентованими реакціями: вилощений Меккі, нестримний Пічем, жвавий, мов ртуть; міс Пічем (О. Небось) та Дженні Малина (С. Органіста), які «перебазувалися» сюди або з одеського подвір’я, або з італійських кінострічок, Поллі (І. Маслюк) — класична «блондинка» з анекдотів, дарма що русява, котра раптом виявляє замашки хай-класу бізнес-вумен, холодної та безжальної… І Мекхітові «братки» — не карикатурні (ну, може, зовсім трохи), і поліцейські — просто дурнуваті підстаркуваті «дємбєля», і Пантера Браун — гладенький та «затишний»… Але в тім і річ, що оці милі симпатичні люди, такі схожі на наших сусідів у вагоні метро або перехожих на вулиці, виявляються позбавлені буквально жодних моральних забобонів і спокійно «перетравлюють» будь-яку підлість, нечесність тощо. І навіть те, що смерть щойно пройшла зовсім близько, не спонукає ані Меккі, ані інших до жодної рефлексії — їм все, мов з гуся вода. І від цього не страшно — бо ж усе так весело й завзято! — але трохи моторошно… Певне, постановник та актори якраз і мали на меті спровокувати це відчуття — принаймні, якщо судити з режисерських фантазійних «домішок» до класичного матеріалу. Так, П. Ластівка вигадує не лише урочисті виїзди монументальної, напудреної, із пластикою механічної ляльки Королеви на величезній дерев’яній чорно-білій конячці, але й, головно, наскрізного персонажа у фраку й в циліндрі, позначеного у програмці як «Він» (О. Пуць), — такого собі майже безсловесного, лукавого та іронічного Диявола, який весь час перебуває десь поряд із персонажами і «матеріалізується», якщо хтось похапцем згадує нечистого. У фіналі, коли кримінальні гроші з його кишень по ланцюжку потрапляють до королівської казни (тобто помилування Меккі відбувається, по суті, завдяки хабару), Він раптом зникає, лишивши по собі перебільшено страхітливу маску. І все перекривається — уже у повній темряві — дитячим голосом, який виголошує десять заповідей під шурхіт вітру. Буяння зла, користі та зрадництва, що в дотепному викладі Б. Брехта, віртуозній музичній оздобі К. Вейля та заповзятому виконанні луцьких акторів набуває певної привабливості, таким чином, скасовується принциповим для постановника непохитним моральним імперативом. За слушним висновком критика, «у різні часи, в різних країнах постановки «Тригрошової опери» часто були гостро критиковані не стільки за те, наскільки вони дотичні до брехтівської системи відсторонення, скільки за профанацію моральних цінностей. У нашому випадку це не стільки профанація, скільки такий собі гротесковий жаль за тим, що ситуація, вихоплена з іншого часу іншої країни, настільки впізнавана» 7 . В цілому ж «Тригрошова опера» Волинського театру ім. Т. Шевченка — аргумент на користь тої тези, що музичнодраматичний формат насправді є «в крові» у вітчизняного акторства та сцени загалом, і шукати нових варіантів жанрового синтезу, випробовувати свої можливості кращими взірцями світового музичного театру — доволі перспективний та ефективний шлях з точки зору як художнього результату, так і підвищення фахової «готовності» драматичної і музичної частини театру. Принаймні, хто у волинській «Тригрошовій» є «драматичний», хто вокалісти, хто хор, хто балет — не розібрати: всі, від короля бандитів до останнього жебрака — в хорошій формі, всі потрапляють у ноти, ритм та жанр, і всі працюють однаково чітко, злагоджено та навіть кайфуючи з цього, безвідносно, чи в першому ряді на авансцені, чи біля задника вони перебувають у той чи інший момент дії. На окрему згадку заслуговує музична частина — і «звуковики» під орудою Е. Шульги і, звісно ж, диригент М. Гнатюк (він же автор аранжувань). У «Тригрошовій» перед ним поставлено надскладне творче завдання, яке виконано практично бездоганно: клавішні, гітара, ударник — на станках біля задника, труби та тромбони — по одному — на рухомих кубах на висоті у півтора людських зрости, струнні та духові виходять кожні під свій портал, солісти та «беки» співають звідусіль, а диригент, незворушний, у фраку та з метеликом, впевнено керує цим із залу. Отже, досвід волинян красномовно свідчить: у «чужого» українському театрові за манерою та ментальністю Брехта таки є точки перетину з цим самим театром — коли шукати їх спокійно, без зайвих рухів у бік злободенності. І, водночас, презентований Брехтом (хоча у «Тригрошовій» левова частка успіху належить якраз К. Вейлю) музично-драматичний формат може виконувати щодо <strong>сучасного</strong> вітчизняного теат ру та публіки не лише соціально-«терапевтичну», а й дещо призабуту, проте актуальну освітню, виховну роль. А. ЛИПКІВСЬКА 7 Загурська Е. У волинян з’явилися нові фани // День. — 2009. — 24 черв. розділ третій УКРАЇНСЬКИЙ ТЕАТР 1940–1980-х: ВІД УТВЕРДЖЕННЯ ДО КРИЗИ «СОЦІАЛІСТИЧНОГО РЕАЛІЗМУ» 706
С. ШАЛЬТЯНІС, Л. ЯЦИНЯВІЧУС «КАЗКА ПРО МОНІКУ» Київський академічний театр російської драми ім. Лесі Українки (1978) До цієї вистави, як не дивно, пасують визначення «унікальна» та «легендарна». І це при тому, що «Казка про Моніку» за п’єсою С. Шальтяніса та Л. Яцинявічуса була витвором по чатківців: режисера В. Малахова — вчорашнього ви пускника КДІТМ ім. І. К. Карпенка-Карого, запрошеного І. Молостовою на постановку до академічного театру, художника В. Карашевського — третьокурсника Художнього ін ституту (майстерня Д. Лідера), тріо головних виконавців — А. Хостікоєва, який того сезону вступив до трупи театру, О. Ігнатуші, який отримав першу велику роль, Л. Куб’юк, яка щойно випустилася з акторського факультету театрального інституту. Хор у виставі склали студенти КДІТМ ім. І. К. Карпенка-Карого. Щоправда, В. Малахов сьогодні не вважає «Казку про Моніку» «великою художньою перемогою», а її феноменальність пояснює тим, що це був один із перших спектаклів «малої» сцени — явища, тоді малознаного в Україні 1 . В. Жежера пригадує: у ті часи В. Малахов сповідував ідею, що театр має бути ровесником покоління. На афіші вистави було написано: «Молодь театру — молоді міста», і ця посвята нібито передбачала появу інших подібних речей. Але направду — зовсім не передбачала, адже спектакль робився хоч і у напівпідвалі, проте «академічному», тобто — на естетично чужій території, де діють власні традиції та правила. Критик вважає, що, можливо, саме тому спектакль невдовзі був витіснений з «малої» сцени на «велику», де згодом і перестав 1 Малахов В. В свои пятьдесят я доволен жизнью (беседовал С. Рудинский) // Контрамарка. — 2004. — № 6/7. С. Шальтяніс, Л. Яцинявічус «Казка про Моніку». Київський академічний театр російської драми ім. Лесі Українки, 1978. Сцени з вистави розділ третій УКРАЇНСЬКИЙ ТЕАТР 1940–1980-х: ВІД УТВЕРДЖЕННЯ ДО КРИЗИ «СОЦІАЛІСТИЧНОГО РЕАЛІЗМУ» 708 марина гринишина С. ШАЛЬТЯНІС, Л. ЯЦИНЯВІЧУС «КАЗКА ПРО МОНІКУ» 709
- Page 1 and 2:
Цю публікацію здій
- Page 3 and 4:
УДК 792.02+709.071 ББК 85.33(
- Page 5 and 6:
розділ перший УКРА
- Page 7 and 8:
художнє керівництв
- Page 9 and 10:
загального рівня т
- Page 11 and 12:
трагедії. Щоправда,
- Page 13 and 14:
Власне, ця кульміна
- Page 15 and 16:
пристрасті та пори
- Page 17 and 18:
Сюжет «Ревізора» м
- Page 19 and 20:
паче, що, на перекон
- Page 21 and 22:
«На кожну анахтемс
- Page 23 and 24:
кого росту і з висо
- Page 25 and 26:
з їхнім домашнім по
- Page 27 and 28:
В Енеї композитор б
- Page 29 and 30:
і батько! Народ кох
- Page 31 and 32:
* * * Кожний народ ма
- Page 33 and 34:
ківської» «Енеїди»
- Page 35 and 36:
Відтак, примітним у
- Page 37 and 38:
(під назвою «Любов
- Page 39 and 40:
мій!.. Боже мій!..» (З
- Page 41 and 42:
Похоронний обряд у
- Page 43 and 44:
велика драма донни
- Page 45 and 46:
Леся Українка «Кам
- Page 47 and 48:
Леся Українка «Кам
- Page 49 and 50:
мови, то сам режисе
- Page 51 and 52:
Відтак, не варто пр
- Page 53 and 54:
Командора. Найбіль
- Page 55 and 56:
за «недостатній пс
- Page 57 and 58:
Й. Шевченка, С. Бонд
- Page 59 and 60:
театру можна лише с
- Page 61 and 62:
«Розбійників» поба
- Page 63 and 64:
товки, акторського
- Page 65 and 66:
розділ другий УКРА
- Page 67 and 68:
Корній жодного раз
- Page 69 and 70:
у Харкові відзнача
- Page 71 and 72:
коли режисер турбу
- Page 73 and 74:
П’єса «Чорна Панте
- Page 75 and 76:
на репетиціях не бу
- Page 77 and 78:
поведінкою мали ви
- Page 79 and 80:
невдовзі слова зву
- Page 81 and 82:
Здобутий результат
- Page 83 and 84:
спаду, стверджуючи,
- Page 85 and 86:
використав у виста
- Page 87 and 88:
вчинків, думок, уяв
- Page 89 and 90:
Ставлення хору до т
- Page 91 and 92:
пластично вишукану
- Page 93 and 94:
Оформлення доручил
- Page 95 and 96:
політично гострі р
- Page 97 and 98:
Руки падають, вибух
- Page 99 and 100:
як притчі, і прийом
- Page 101 and 102:
(темрява, червона с
- Page 103 and 104:
ненависть, як до го
- Page 105 and 106:
літературна інтерп
- Page 107 and 108:
мінімум перевів ви
- Page 109 and 110:
наміру «прищепити»
- Page 111 and 112:
Сам А. Буцький згод
- Page 113 and 114:
монологи жінок, різ
- Page 115 and 116:
репліки, ремарки, м
- Page 117 and 118:
високочолі зі змар
- Page 119 and 120:
Бібліографія: 1. Боб
- Page 121 and 122:
слово в далекий кут
- Page 123 and 124:
А. ЛУНАЧАРСЬКИЙ «ПО
- Page 125 and 126:
Постановник, упрод
- Page 127 and 128:
нагадували детекти
- Page 129 and 130:
«Жакерію» у постан
- Page 131 and 132:
Ізабелла Валентини
- Page 133 and 134:
устромлюється в зе
- Page 135 and 136:
«Вій» безумовно сп
- Page 137 and 138:
впливу» — того сез
- Page 139 and 140:
участі Голохвостог
- Page 141 and 142:
можливостей». Інши
- Page 143 and 144:
гонитви «за двома з
- Page 145 and 146:
по можливості, весь
- Page 147 and 148:
Схвальні відгуки з
- Page 149 and 150:
виконуючи головну
- Page 151 and 152:
За Н. Чечель, « висо
- Page 153 and 154:
Безпосередніх відг
- Page 155 and 156:
не визнає гри у під
- Page 157 and 158:
В. ЯРОШЕНКО «ШПАНА»
- Page 159 and 160:
Режисер почав робо
- Page 161 and 162:
Врешті, історію поя
- Page 163 and 164:
вся партизанська м
- Page 165 and 166:
Тема пізнього коха
- Page 167 and 168:
створення відповід
- Page 169 and 170:
вистави звернув ув
- Page 171 and 172:
Тоді як страждання
- Page 173 and 174:
Хаотичним нагромад
- Page 175 and 176:
Їх витісняли дві те
- Page 177 and 178:
«Відлуння» вертепн
- Page 179 and 180:
опрацюванням Круше
- Page 181 and 182:
разу ставали ведме
- Page 183 and 184:
Вона пересувалася
- Page 185 and 186:
травестії, буфонад
- Page 187 and 188:
Мина — С. Бойко роз
- Page 189 and 190:
В. Малахов перекону
- Page 191 and 192:
нових яскраво окре
- Page 193 and 194:
Вистава розпочинал
- Page 195 and 196:
куркуль, ватажок т
- Page 197 and 198:
Проте, більше, ніж б
- Page 199 and 200:
В. Меллер підкреслю
- Page 201 and 202:
окреслити Зарембсь
- Page 203 and 204:
Проробленими до на
- Page 205 and 206:
вибором «зброї» в і
- Page 207 and 208:
Це — будинок (читай
- Page 209 and 210:
мати стара, жінка м
- Page 211 and 212:
Одарки тощо) режисе
- Page 213 and 214:
автора» Л. Пірандел
- Page 215 and 216:
Колективному переж
- Page 217 and 218:
В. Блавацького у ро
- Page 219 and 220:
М. Горький «Останні
- Page 221 and 222:
надмірна моторніст
- Page 223 and 224:
одяг, хрестилися, т
- Page 225 and 226:
стовувалась — на н
- Page 227 and 228:
добро зичливістю —
- Page 229 and 230:
Михайла, що розуміє
- Page 231 and 232:
на виконання, перед
- Page 233 and 234:
Тож весь сюжет вигл
- Page 235 and 236:
подальшого існуван
- Page 237 and 238:
«Свинарка та пасту
- Page 239 and 240:
— «ліві», «вічні ре
- Page 241 and 242:
Л. Дубовик, приступ
- Page 243 and 244:
ківців», жанрових х
- Page 245 and 246:
Г. Горін (за Шолом-А
- Page 247 and 248:
абсолютне влучання
- Page 249 and 250:
оптимізм Шекспіра»
- Page 251 and 252:
В. ШЕКСПІР «БАГАТО
- Page 253 and 254:
Тоді те явище ще да
- Page 255 and 256:
Н. Ужвій тонко пере
- Page 257 and 258:
враження К. Осмялов
- Page 259 and 260:
ролей і мавпували м
- Page 261 and 262:
Як і всі інші учасн
- Page 263 and 264:
розвіяти сумні дум
- Page 265 and 266:
К. ГУПАЛО «ТРІУМФ П
- Page 267 and 268:
В. А. Моцарта, Р. Ваг
- Page 269 and 270:
О. Корнійчук «Фронт
- Page 271 and 272:
виз нати помилки, в
- Page 273 and 274:
сумління» (Г. Боядж
- Page 275 and 276:
Перед Й. Гірняком —
- Page 277 and 278:
В. Шекспір «Гамлет»
- Page 279 and 280:
тощо» 20 . Вважаючи,
- Page 281 and 282:
установка: зберегт
- Page 283 and 284:
(можливо, картоплю),
- Page 285 and 286:
мав активне суспіл
- Page 287 and 288:
А. Чехов «Три сестр
- Page 289 and 290:
фестивалі «Балтійс
- Page 291 and 292:
аби відчути подих м
- Page 293 and 294:
П. Руднєв, «висунув
- Page 295 and 296:
Стосовно конкретно
- Page 297 and 298:
проблему 2 , по-друг
- Page 299 and 300:
бажаної театрально
- Page 301 and 302:
Мудрий І. Мар’янен
- Page 303 and 304: О. КОБИЛЯНСЬКА «ЗЕМ
- Page 305 and 306: пережити окупацію
- Page 307 and 308: осліплення Глостер
- Page 309 and 310: Проте, Л. Олексійчу
- Page 311 and 312: Лір — М. Крушельниц
- Page 313 and 314: навколо неї і покль
- Page 315 and 316: Характер Едмунда б
- Page 317 and 318: кількість трудодні
- Page 319 and 320: й напрочуд скупо, л
- Page 321 and 322: пощастило схвилюва
- Page 323 and 324: засуд жувати чи схв
- Page 325 and 326: відірвано одне від
- Page 327 and 328: «Пісні різні. Манер
- Page 329 and 330: Ці слова Гелена вим
- Page 331 and 332: Вистава отримала в
- Page 333 and 334: щоб самій зароблят
- Page 335 and 336: К. Хом’як, підкресл
- Page 337 and 338: серед населення на
- Page 339 and 340: дивідуальності — д
- Page 341 and 342: лише однієї якості
- Page 343 and 344: А. Чехов «П’ять пуд
- Page 345 and 346: разом із собою, щоб
- Page 347 and 348: Б. БРЕХТ «ТРИГРОШОВ
- Page 349 and 350: Білі лайкові рукав
- Page 351 and 352: Безперечно, масові
- Page 353: Б. Брехт «Тригрошов
- Page 357 and 358: замість традиційно
- Page 359 and 360: цієї «правди», тим
- Page 361 and 362: Єлена — В. Плотніко
- Page 363 and 364: що дядя Ваня весь ц
- Page 365 and 366: Астрову свою зацік
- Page 367 and 368: А. Чехов «Дядя Ваня
- Page 369 and 370: подіями п’єси двоє
- Page 371 and 372: проте чисті аж до п
- Page 373 and 374: — К. Кольструп, нас
- Page 375 and 376: неправдиві свідчен
- Page 377 and 378: її авторів. Так, нап
- Page 379 and 380: І. КАРПЕНКО-КАРИЙ «
- Page 381 and 382: про що йдеться у зг
- Page 383 and 384: своєму прояві — у б
- Page 385 and 386: які переповнюють й
- Page 387 and 388: Відповідно змодель
- Page 389 and 390: О. Галін «Зірки на в
- Page 391 and 392: Проте наприкінці 198
- Page 393 and 394: і публіку в атмосфе
- Page 395 and 396: Наведемо міркуванн
- Page 397 and 398: й роздуми вісімдес
- Page 399 and 400: ся максимально дис
- Page 401 and 402: Ставлення автора (п
- Page 403 and 404: Естер іде. Це — сме
- Page 405 and 406:
розділ четвертий У
- Page 407 and 408:
заради справедливо
- Page 409 and 410:
прекрасні. Чи було
- Page 411 and 412:
О. ШИПЕНКО «…І СКАЗ
- Page 413 and 414:
Утім, вистава проде
- Page 415 and 416:
Ю. Рибчинський «Біл
- Page 417 and 418:
С. МРОЖЕК «У ВІДКРИ
- Page 419 and 420:
Звичайно, не можна
- Page 421 and 422:
дитячому садку, про
- Page 423 and 424:
до класичного тром
- Page 425 and 426:
такого роду видови
- Page 427 and 428:
Б. Васильєвим — поз
- Page 429 and 430:
В. Цивінського, шук
- Page 431 and 432:
Однак, згодом публі
- Page 433 and 434:
Л. Піранделло «Трох
- Page 435 and 436:
із них. Саме тоді во
- Page 437 and 438:
…Ось жінки входять
- Page 439 and 440:
додають відтворенн
- Page 441 and 442:
Г. Клаус «День коха
- Page 443 and 444:
Персонажі О. Узлюк (
- Page 445 and 446:
Г. Бюхнер «Войцек».
- Page 447 and 448:
«Войцеку» свідченн
- Page 449 and 450:
М. ЛЕРМОНТОВ «МАСКА
- Page 451 and 452:
М. Лермонтов «Маска
- Page 453 and 454:
ПЛАТОН «БЕНКЕТ» («Х
- Page 455 and 456:
М. КУЛІШ «ХУЛІЙ ХУР
- Page 457 and 458:
і частково глядачі
- Page 459 and 460:
В. ШЕКСПІР «РОМЕО І
- Page 461 and 462:
Натомість старше п
- Page 463 and 464:
його, — просто нама
- Page 465 and 466:
вбранні 15 . Джульєт
- Page 467 and 468:
Л. КОСТЕНКО «БЕРЕСТ
- Page 469 and 470:
численні списи (осн
- Page 471 and 472:
ЗМІСТ Віктор Сидор
- Page 473 and 474:
Національна академ
- Page 475 and 476:
В. Шекспір «Багато
- Page 477 and 478:
О. Шипенко «…І сказ
- Page 479 and 480:
Платон «Бенкет». Ль
- Page 481:
Л. Костенко «Берест