Повний текст - Інститут проблем сучасного мистецтва

С. ШАЛЬТЯНІС, Л. ЯЦИНЯВІЧУС
«КАЗКА ПРО МОНІКУ»
Київський академічний театр російської драми
ім. Лесі Українки (1978)
До цієї вистави, як не дивно, пасують визначення «унікальна»
та «легендарна». І це при тому, що «Казка про Моніку»
за п’єсою С. Шальтяніса та Л. Яцинявічуса була витвором
по чатківців: режисера В. Малахова — вчорашнього ви пускника
КДІТМ ім. І. К. Карпенка-Карого, запрошеного І. Молостовою
на постановку до академічного театру, художника
В. Карашевського — третьокурсника Художнього
ін ституту (майстерня Д. Лідера), тріо головних виконавців
— А. Хостікоєва, який того сезону вступив до трупи театру,
О. Ігнатуші, який отримав першу велику роль, Л. Куб’юк,
яка щойно випустилася з акторського факультету театрального
інституту. Хор у виставі склали студенти КДІТМ
ім. І. К. Карпенка-Карого.
Щоправда, В. Малахов сьогодні не вважає «Казку про
Моніку» «великою художньою перемогою», а її феноменальність
пояснює тим, що це був один із перших спектаклів
«малої» сцени — явища, тоді малознаного в Україні 1 .
В. Жежера пригадує: у ті часи В. Малахов сповідував ідею,
що театр має бути ровесником покоління. На афіші вистави
було написано: «Молодь театру — молоді міста», і ця посвята
нібито передбачала появу інших подібних речей. Але направду
— зовсім не передбачала, адже спектакль робився хоч
і у напівпідвалі, проте «академічному», тобто — на естетично
чужій території, де діють власні традиції та правила. Критик
вважає, що, можливо, саме тому спектакль невдовзі був витіснений
з «малої» сцени на «велику», де згодом і перестав
1
Малахов В. В свои пятьдесят я доволен жизнью (беседовал
С. Рудинский) // Контрамарка. — 2004. — № 6/7.
С. Шальтяніс, Л. Яцинявічус «Казка про Моніку».
Київський академічний театр російської драми ім. Лесі Українки, 1978. Сцени з вистави
розділ третій УКРАЇНСЬКИЙ ТЕАТР 1940–1980-х: ВІД УТВЕРДЖЕННЯ ДО КРИЗИ «СОЦІАЛІСТИЧНОГО РЕАЛІЗМУ»
708
марина гринишина С. ШАЛЬТЯНІС, Л. ЯЦИНЯВІЧУС «КАЗКА ПРО МОНІКУ»
709