Повний текст - Інститут проблем сучасного мистецтва

подальшого існування селянства як такого в донедавна аграрній країні. Однак,
драматург не тільки знімав конфліктність у постановці основного питання твору,
але не лишав жодного сумніву щодо того, на чиєму боці «правда». «Тихе життя»
однойменного колгоспу і його керівника Галушки мало скінчитися, адже за закликом
партії всі сили мали бути кинуті на зміцнення артілі.
«В степах України» загалом відзначена відсутністю негативу: замість конфлікту
— непорозуміння, замість «ворогів» — пристосованці (Довгоносик, керівники
колгоспів, яких розхвалює Галушка за те, що вміють показати «добрі цифри»
у звітах) та ідейно слабкий вчорашній будьоннівець і сьогоднішній «тихий
житель» Галушка. Окрім відсутності конфлікту як такого, п’єса фактично позбавлена
сюжету, а «політичні» суперечки між Галушкою і Часником та любовне
непорозуміння між Галею і Грицьком важко визнати за фабулу. Характери
у п’єсі означені здебільшого мовними засобами, хоча користування приказками
та слівцями у Галушки та перекручування слів і вульгаризми Часника явно надмірні.
Персонажі другого плану окреслені буквально в один колір і становлять
«тло» для основного дуету керівників колгоспів.
Однак, уже звично українські театри беруться за нову п’єсу О. Корнійчука,
і впродовж останнього передвоєнного сезону вона з’являється в репертуарі всіх
«великих» сценічних колективів. І як у випадках з іншими «камерними» творами
драматурга, кожна з вистав визначатиметься самими акторськими роботами.
Цього разу з двох перших українських театрів, що приховано і не дуже суперничають
від середини 1920-х, уперед вирвався театр ім. І. Франка — Г. Юра дає
прем’єру «В степах України» 9 жовтня 1940 р.
Він вчиняє як завжди із п’єсами О. Корнійчука — ставить виставу начебто «за
автором», апріорно зосереджуючи увагу глядача на дуеті Галушки (Ю. Шумський)
і Часника (Д. Мілютенко). До того ж, за допомогою продуманого розподілу ролей
Г. Юра «виправдовує» безконфліктність «В степах України». Так, віддавши
роль «безпартєйної Галушки» О. Шумському, якого глядач корнійчуківських вистав
у театрі ім. І. Франка асоціював з вкрай позитивним Платоном Кречетом або
із щиросердним матросом Гайдаєм, Г. Юра тим самим визнає, що не збирається
викривати керівника відсталого колгоспу і апологета «тихого життя», а, навпаки,
хоче, аби йому також перепало трохи симпатії глядачів.
Свого Галушку Ю. Шумський «шукав» у реальному житті й бачив у ньому «не
просто таку собі людину», але «певний тип». Актор був переконаний, що «Галушка
— не ворог. Навпаки — це старий будьоннівець, в майбутньому — партизан, до кінця
відданий радянській владі й Комуністичній партії. Галушка «клинком за партійну
лінію, бився в гражданську і проти неї, щоб там не було, ніколи не піде » 2 .
2
Шумський Ю. Оповідання і статті. — С. 145.
О. Корнійчук «В степах України».
Київський академічний український драматичний театр ім. І. Франка, 1940.
Часник — Д. Мілютенко (ліворуч). Сцени з вистави
О. Корнійчук «В степах України».
Київський академічний український драматичний театр ім. І. Франка, 1940. Галушка — Ю. Шумський
розділ другий УКРАЇНСЬКИЙ ТЕАТР 1910–1930-х: ВІД ІНТЕНЦІЙ МОДЕРНУ ДО УТВЕРДЖЕННЯ «СОЦІАЛІСТИЧНОГО РЕАЛІЗМУ»
468
марина гринишина, анна липківська О. КОРНІЙЧУК «В СТЕПАХ УКРАЇНИ»
469