Повний текст - Інститут проблем сучасного мистецтва

Трапилося нещастя — виставу побачив і закохався в неї
представник, так званого, Берлінського штабу праці, чиїм
обов’язком було стежити і за репертуаром театрів. Крім
того, за збігом обставин його дисертація була присвячена
«Сну літньої ночі» у постановці Макса Рейнгардта. Роботу
українських акторів «представник» нагородив найвищими
епітетами і заявив, що зніме виставу на кіноплівку як яскравий
фольклорний зразок. Невідомо, чи зрозумів він ідею саморозкриття
театру в цій постановці, чи сприйняв лише її
естетичні достоїнства.
У вистави були й більш авторитетні цінителі. Сім місяців
під одним дахом з українськими акторами у Запоріжжі працював
Ленінградський театр імені Ленради під керівництвом
С. Радлова. Сергій Ернестович, який поставив у 1930-ті роки
ряд видатних шекспірівських вистав, та його дружина —
пое теса, перекладачка п’єс Шекспіра Г. Радлова — беззастережно
визнали великий успіх українських братів. Сталося
так, що відразу після прем’єри «Сну літньої ночі» (11 квітня
1943 року) ленінградці вперше показали в Запоріжжі свою
постановку «Гамлета». Це була і єдність високих творчих
поривань і своєрідне мистецьке змагання…
Не так вже й часто українська сцена звертається
до Шекспіра. Ще рідше бувають тут справжні перемоги.
І якщо в наш благодатний час «з полиць» знімають книги,
кінофільми, поновлюються та йдуть заборонені колись вистави,
то хай же увійде в нашу пам’ять і давня театральна
сповідь українських митців, які через трагічні обставини історії
стали «двічі нещасними, двічі ошуканими».
Бібліографія:
1. Гайдабура В. М. Театр між Гітлером і Сталіним: Україна:
1941–1944: Долі митців. — К., 2004.
В. ГАЙДАБУРА
А. ЧЕХОВ «ТРИ СЕСТРИ»
Львівський академічний український драматичний театр
ім. М. Заньковецької (1946)
Харківський академічний український драматичний
театр ім. Т. Шевченка (1995)
Національний академічний драматичний театр
ім. І. Франка (1997)
Театр «Ательє 16» (2006)
«Три сестри» — перша драма, написана А. Чеховим на замовлення
очільників Московського Художнього Загальнодоступного
театру К. Станіславського та В. Немировича-Данченка.
Прем’ є ра вистави відбулася 31 січня 1901 р. За місяць «Три
сес три» А. Чехова з’явилася у київському театрі Н. Соловцова.
Натомість українському театрові знадобилося майже піввіку,
аби герої цієї чеховської п’єси вийшли на його кін.
За справедливим твердженням А. Липківської, шлях на укра
їнську радянську сцену п’єс А. П. Чехова — так само,
як ін ших зразків класичної спадщини, — розпочався піс ля
своєрідного «дозволу» з Москви: постановка «Трьох сестер»
В. Немировичем-Данченком 1940 р. у Московському
Художньому Театрі уможливила повторну «легітимізацію»
цієї драматургії та постаті її автора по всьому СРСР.
Потужний вплив вистави МХАТу зазнала зокрема версія
«Трьох сестер» Чехова Львівського академічного українського
драматичного театру ім. М. Заньковецької (прем’єра
— 15 березня 1946 р.). На це наступництво прямо вказували
автори розвідки про творчий шлях театру: «Режисер вистави
Б. Романицький відійшов від старого тлумачення чеховських
героїв як людей приречених, страждаючих, пасивних,
він прагнув розкрити життєстверджуючий пафос п’єси,
привносив в акторські завдання активний початок» 1 .
Утім, якщо спектакль В. Немировича-Данченка «був покликаний
ствердити красу російської інтелігенції» 2 , тобто
1
Кордіані Б., Мельничук-Лучко Л. Театр імені М. Заньковецької.
— К., 1965. — С. 31.
2
Рудницкий К. Спектакли разных лет. — М., 1974. — С. 94.
марина гринишина, анна липківська А. ЧЕХОВ «ТРИ СЕСТРИ»
567