Повний текст - Інститут проблем сучасного мистецтва

О. КОБИЛЯНСЬКА «ЗЕМЛЯ»
Одеський театр ім. Жовтневої революції (1948)
У насиченій режисерській біографії В. Василька назва вистави
за твором «Земля» зустрічається тричі. Першу постановку
було здійснено 1922 р. у Вінницькому Вільному
театрі Поділля. Щоправда, автором оригінальної п’єси,
на якій фундовано спектакль, був С. Черкасенко, і до сюжету
повісті О. Кобилянської ця «Земля» жодного стосунку
не мала. З прозою видатної письменниці постановник
вперше зустрівся під час роботи у Чернівецькому музичнодраматичному
театрі, де він провів три напружених сезони
(1944–1947), здійснивши дев’ять вистав.
До повісті О. Кобилянської режисер примірювався доволі
довго. «Земля» — давно вже моя настільна книга
Я розпочав роботу над інсценізацією «Землі» — роботу дуже
трудну, але й захоплюючу», — напише він у спогадах 1 .
Знайомство В. Василька з повістю «Земля» відбулося
на початку Великої Вітчизняної війни. Книгу О. Кобилянської
він знайшов у бібліотеці режисера І. Юхименка, яку той
вивіз в евакуацію. Враження від прочитаного та хід роботи
над інсценівкою В. Василько детально описав у листі від
29 серпня 1958 р. до вчительки П. Пилипчук. Навчаючись
на філологічному факультеті Чернівецького університету,
вона працювала над дипломом «Інсценізація повісті
О. Кобилянської «Земля», тож поставила режисерові ряд
запитань щодо сценічної редакції твору. «Роман, — писав
їй В. Василько, — справив на мене дуже велике враження
як своєю високозначимою тематикою, так і художніми
якостями… Яскраві характери, чудова мова, велика емоціо-
1
Василько В. Театру віддане життя. — С. 346.
нальна сила цього твору, мужність,
глибокий психологізм, музичність буквально
потрясли мене як митця» 2 .
Відтак, метою створення сценічної
версії було введення до репертуару
«твору глибокого соціального і національного
звучання» 3 . Робота розпочалася
з того, що сам режисер, хореограф
Ю. Розумовська та актор І. Спинула
виїхали на місце дії повісті — до села
Димки, познайомилися з мешканцями,
вивчили побут, записали автентичні або
близькі до них регіональні фольклорні
артефакти. Це був не єдиний виїзд: коли
інсценівку завершили та прийняли
до постановки, В. Василько та учасники
«чернівецької» вистави ще декілька
разів відвідали Димку та інші буковинські
села. Під час цих експедицій для
О. Кобилянська «Земля».
вистави придбали оригінальне народне
повсякденне та святкове вбрання.
Михайло — І. Твердохліб
Одеський театр ім. Жовтневої революції, 1948.
Усе це робилося з єдиною метою: аби
на сцені була відтворена «велика правда — від характерів людей, їхньої психології
до костюмів і краєвидів» 4 .
Композицію повісті О. Кобилянської трансформували згідно з театральною
специфікою. Однією з найважливіших стала сцена весілля, яка контрастувала
з іншим кульмінаційним епізодом — похороном Михайла. Це зіставлення/опозиція
стало стрижневим структуроутворюючим елементом інсценівки та вистави.
В. Василько пояснив, що весілля не є інтерполяцією, введеною до дії заради
етнографічного «розфарбовування», але сценою «глибоко пізнавальною і соціально
значимою» 5 .
Власну інсценізацію «Землі» режисер розцінював як авторську роботу. «З виключним
пієтетом до авторського тексту я складав свій (підкреслення наше. —
2
Лист народного артиста Союзу РСР В. Василька // Наукові записки Чернівецького державного
університету. Сер. філол. наук. — Чернівці, 1958. — Вип. 4. — Т. XXVII. — С. 202.
3
Там само.
4
Там само. — С. 203.
5
Там само. — С. 204.
розділ третій УКРАЇНСЬКИЙ ТЕАТР 1940–1980-х: ВІД УТВЕРДЖЕННЯ ДО КРИЗИ «СОЦІАЛІСТИЧНОГО РЕАЛІЗМУ»
604
анатолій баканурський О. КОБИЛЯНСЬКА «ЗЕМЛЯ»
605