Повний текст - Інститут проблем сучасного мистецтва

що «молоді артистичні сили виявили здорове розуміння своїх задач», акцентував
«тонке і рельєфне» ведення ролі Каневича Л. Курбасом, в грі котрого,
свідчив дописувач, « почувався досвідчений артист, який добре орієнтується
на сцені». Поряд, гідно оцінивши «темперамент», з яким П. Самійленко виконувала
роль Рити, він закинув актрисі відсутність у малюнку ролі «украдливої ніжності»,
що характеризувала, на його погляд, героїню В. Винниченка. Порадував
рецензента С. Бондарчук у ролі Штифа тим, що був «далекий від шаржування
і розуміючий задачі справжнього комізму». Найбільші претензії в автора статті
були до А. Смереки, яка, на його розсуд, виглядала занадто молодою для образу
матері Корнія. «Взагалі вистава пройшла з безперечним художнім успіхом і,
не дивлячись на деякі дефекти, показала, що «Молодий театр» стає осередком
нашої артистичної молоді, що шукає нових шляхів у мистецтві», — підсумовував
дописувач свої враження 15 .
В свою чергу, оглядач «Нової ради» помічені ним недоліки вистави, зокрема
«нерівність» гри і «боязнь» виконавців, однозначно клав на карб драматургічній
основі, завважуючи, що для своєї прем’єри «молодотеатрівці» вибрали «малосценічну»
п’єсу, яка « вимагає від виконавців закінченої школи і чималого
досвіду». Серед акторського ансамблю він вичленував Л. Курбаса, в якого було
« досить смаку для того, щоб уникнути мелодраматизму і вести роль у стриманих
тонах», і П. Самійленко, чию гру він назвав «красочною», особливо у сцені
в кав’ярні 16 .
Д. Антонович насамперед закцентував «незвичний для української сцени загальний
тон і загальне піднесення», тобто оцінив ансамблевість виконання та наявність
режисерської «руки» в інтерпретації Винниченкового твору. О. Добровольську
в ролі Сніжинки він назвав «окрасою трупи»; поцінував темпераментність
і силу, з якою П. Самійленко грала Риту; відмітив у Л. Курбаса в ролі Корнія
«наростання настрою» 17 .
«Колективізм», «товариську згоду», що « очевидно панує серед товаришів
акторів молодого українського театру», позначившись, на його переконання,
на «суцільному тріумфі» вистави, засвідчував Г. Коваленко 18 .
Близькою була думка дописувача газети «Вільне життя», який бачив виставу під
час одеських гастролей Молодого театру. Він також оцінив ансамблевість спектаклю,
побачив, що в молодому колективі відмовилися від «зіркового» принципу,
15
Садко. «Молодий театр» // Народна воля. — 1917. — 26 вер.
16
Федір Б. [Близнюк Ф.] «Молодий український театр». «Чорна Пантера і Білий Медвідь»
// Нова рада. — 1917. — 26 вер.
17
Д. А. [Дмитро Антонович]. Театральні замітки // Робітнича газета. — 1917. — 26 вер.
18
Гр. Гетьманець [Коваленко Г.]. На першій виставі // Робітнича газета. — 1917. — 28 вер.
В. Винниченко «Чорна Пантера і Білий Медвідь». Молодий театр, 1917. Сцени з вистави
розділ другий УКРАЇНСЬКИЙ ТЕАТР 1910–1930-х: ВІД ІНТЕНЦІЙ МОДЕРНУ ДО УТВЕРДЖЕННЯ «СОЦІАЛІСТИЧНОГО РЕАЛІЗМУ»
138
марина гринишина В. ВИННИЧЕНКО «ЧОРНА ПАНТЕРА І БІЛИЙ МЕДВІДЬ»
139