Повний текст - Інститут проблем сучасного мистецтва

відзначились образи Мулена (Й. Шевченко) та Янсона (М. Те рещенко) 28 . На противагу
іншим дописувачам, які високо оцінювали яскравий темперамент П. Самійленко,
В. Василько підкреслював погане володіння актрисою своїми емоціями: «Поліна
Самійленко в ролі Рити (Чорної Пантери) раптом вибухала диким, неприборканим
темпераментом, скажімо, в сцені гри в карти чи під час сварки з чоловіком. В такому
вибухові було мало інтелігентності». Водночас, В. Василько поціновував гостроту
мислі та чіткий малюнок душевних колізій, накреслений Л. Курбасом в ролі
Корнія. «Це був справжній інтелігент-художник», — передавав він своє враження.
До того ж, Л. Курбас давав відчути одержимість свого персонажа, його захоплення
накресленою метою, заради якої Корній був готовий на все, стримів до неї,
не помічаючи своєї «нелюдської жорстокості», нехтуючи природними почуттями
батька до вмираючого сина. Ви разними деталями Л. Курбас наситив зовнішній малюнок
ролі, приміром, коли його герой періодично втрачав самовладання, «в ньому
проривалися специфічні професійні жести живописця» 29 .
С. Бондарчук також підкреслював, що вистава «Чорна Пантера…» виявила свідоме
розв’язання її дії та характерів режисером і виконавцями: Л. Курбас компонував
мізансцени «за принципом гострих дійових сутичок персонажів», а «пластичні
і звукові елементи (жест і слово) опрацьовувалися осмислено, за логікою дійового
процесу мислі і почуття: ніякої випадковості, ніякого безконтрольного жесту
і слова» 30 . Щоправда, П. Самійленко він вирізнив поміж інших виконавців не за
майстерність, а за « струнку героїчну постать, яскраві променисті очі, свіжий
оксамитового тембру голос, щирість, безпосередність і молодечий запал» 31 .
Найнижче за всіх інших сучасників виставу оцінив Г. Юра, заявивши, що «
виконавці прагнули грати правдиво, щиро входячи в свої ролі , зважаючи на характер
самої п’єси, намагалися передати мелодраматизм подій нервовими рухами,
рваною, уривчастою мовою. Та манери паризької богеми не дуже вдалися їм» 32 .
«Чорна Пантера…» обійшлася без просторового рішення — новостворений
колектив, не маючи власного приміщення, під першу виставу заорендував не тільки
сцену, а й декорації театру «Бергоньє». Не було виготовлено й спеціальних
костюмів, кожний з акторів одягнув свій персонаж на власний розсуд. «Декорації
ми підбирали з того, що було в театрі «Бергоньє», костюми забезпечували, хто
як міг», — згадував С. Бондарчук 33 . Утім, на нечисленних фото, що збереглися
28
Василько В. У «Молодому театрі»… — С. 208.
29
Там само.
30
Бондарчук С. Молодий театр // Молодий театр. — С. 123.
31
Там само. — С. 124.
32
Юра Г. Молодий театр // Молодий театр. — С. 169.
33
Там само.
В. Винниченко «Чорна Пантера і Білий Медвідь». Молодий театр, 1917.
Афіша. Сніжинка — О. Добровольська
по сьогодні, простір дії не тільки виглядає відповідним часу, в якому розгорнутий
сюжет п’єси, а й містить деталі, що утворюють його образну канву. Зокрема,
в сцені у кав’ярні чорні сукна лаштунків ніби «забарвлюють» сутичку персонажів,
водночас контрастуючи із «легковажним» стилізованим квітчастим візерунком
задника та величезною білою «плямою» скатертини; Корній та Рита з’ясовують
стосунки на тлі чорного дверного полотна, в якому ледь проглядає маленьке скляне
віконце. Прямолінійним, але виразним був підбір костюмів за кольоровою гамою:
вбрана у чорне Рита, їй на противагу, у біле — Сніжинка, сіра художницька
блуза на Корнієві. Можливо, саме вищезазначені елементи стилістичної структури
спектаклю дали підстави Г. Веселовській визначити « спектакль «Чорна
Пантера…» як такий, що тяжів до символістських аспектів видовищності» 34 .
З усього видно, що Л. Курбас, вдруге звернувшись до п’єси В. Винниченка
«Чорна Пантера і Білий Медвідь», врахував як недоліки попередньої вистави
теат ру «Руська бесіда» і свого виконання ролі Корнія, так і позитивний, як на нього,
досвід однойменного спектаклю театру «Соловцов». Щодо стилістики нової
інтерпретації Винниченкового твору, то вона поєднала деталізований психофізичний
малюнок окремого персонажа, який кожний виконавець спромігся прописати
мірою свого сценічного досвіду, та експресивні дієві мізансцени, сформовані
режисером в узагальненому, сповненому символічних деталей просторі.
34
Веселовська Г. Дванадцять вистав Леся Курбаса. — Вінниця, 2005. — С. 17.
розділ другий УКРАЇНСЬКИЙ ТЕАТР 1910–1930-х: ВІД ІНТЕНЦІЙ МОДЕРНУ ДО УТВЕРДЖЕННЯ «СОЦІАЛІСТИЧНОГО РЕАЛІЗМУ»
142
марина гринишина В. ВИННИЧЕНКО «ЧОРНА ПАНТЕРА І БІЛИЙ МЕДВІДЬ»
143