Повний текст - Інститут проблем сучасного мистецтва
Повний текст - Інститут проблем сучасного мистецтва
Повний текст - Інститут проблем сучасного мистецтва
You also want an ePaper? Increase the reach of your titles
YUMPU automatically turns print PDFs into web optimized ePapers that Google loves.
вистави звернув увагу й Є. Геніс: «У тлумаченні «Заходу» постановник Вільнер<br />
виходив, головним чином, з побутового змісту цієї п’єси. Він намагався особливо<br />
сильно підкреслити своєрідну характерність середовища Менделя та Бені<br />
Криків, відтворити типові риси грубої та жорстокої дореволюційної Молдаванки,<br />
у цьому відношенні більшість персонажів окреслені із майже бездоганною<br />
побутовою правдивістю, а масові сцени, яким режисер приділив багато<br />
уваги, сповнені життя та руху» 8 . «Якщо у російському театрі п’єсу було взято<br />
в її сутності, поза побутовими умовами місця та часу, то Держдрама підкреслила<br />
саме побутовий бік п’єси», — стверджував кореспондент «Молодої гвардії»<br />
9 .<br />
Критика зауважила певний дисонанс між постановочним рішенням В. Вільнера<br />
та умовно-символічною стилістикою оформлення вистави Й. Шпинеля, з «ламаними<br />
лініями своєї архітектури, бруднуватими тонами своїх фарб 10 .<br />
Робота художника, на думку М. Бертенсона, підкреслювала «масочний» характер<br />
персонажів, що суперечило реалістично-точній розробці образів, сповнених<br />
режисером окремих виразних деталей.<br />
Одеські рецензенти одностайно зафіксували безперечний успіх Ю. Шумського<br />
у ролі Менделя, відзначивши, що акторові вдалося не лише показати персонажа<br />
типовим биндюжником, але виявити «сентиментально-міщанську душу бабелівського<br />
героя», передати його «старечий романтизм», ретельно приховуваний<br />
від оточуючих 11 . Єдиний докір виконавцеві головної ролі полягав у тому, що<br />
його персонаж від початку виглядав надто старим, недостатньо «гарячим», чим<br />
Ю. Шумський «утруднює собі ж завдання показати Менделя, духовно та фізично<br />
зламаного сином » 12 . Виходило, що актор зіграв фізичний «захід» персонажа<br />
ще до кульмінації вистави — бійки із синами. У всьому іншому критика<br />
визнала гру Ю. Шумського бездоганною.<br />
Найбільше докорів було адресовано Й. Маяку (Беня Крик), чиє виконання<br />
принципово не задовольнило критику. «Нема у виставі Бені. Який далекий від<br />
Бені боягузливого , котрий зрадницьки завдає удару, від Бені, чиє нахабство<br />
межує з підлістю, від Бені, чийого погляду бояться оточуючі, передчуваючи<br />
в ньому короля «нальотчиків», — той в’ялий та безформний образ, що його намагався<br />
дати Маяк. Артист не відчуває ролі, яка не відповідає особливостям його<br />
8<br />
Альцест. [Генис Е.] «Закат» в Держдраме // Известия одесского окружкома ВКП(б)У,<br />
окрисполкома и ОСПС. — 1927. — 4 дек.<br />
9<br />
ЭМБЕ. «Закат» в Держдраме // Молодая гвардия. — 1927. — 6 дек.<br />
10<br />
М. Б. [Бертенсон М.] «Закат» в Держдраме // Вечерние известия. — 1927. — 3 дек.<br />
11<br />
Там само.<br />
12<br />
Там само.<br />
сценічного обдарування і даремно була доручена йому режисурою»<br />
13 . «Не вдався молодий хижак Маякові» 14 .<br />
Певні претензії критика висловила на адресу<br />
І. Замичковського, в якого, за висловом Є. Геніса, «не витанцьовувалася»<br />
роль, а також В. Добровольського —<br />
Никифора та Є. Хуторної — Двойри. Хоча, варто додати,<br />
що стосовно двох останніх виконавців рецензент відзначив<br />
гротесковий характер малюнку ролі дружини Менделя<br />
та побутову правдивість образу конюха родини Криків 15 .<br />
Держдрамівський «Захід» користувався неймовірною<br />
популярністю, глядачі вщерть заповнювали зал, усі квитки<br />
були закуплені наперед. На аншлагах йшла вистава і в російському<br />
театрі. Однак подальша доля бабелівської постановки<br />
на обох сценах виявилася сумною. Невдовзі після<br />
прем’єри Губполітосвіта заборонила виставу на російському<br />
кону. Такий самий новорічний «подарунок» одержали<br />
й українські актори: після десятого показу спектакль зняли<br />
з репертуару. «Для мене, — згадував В. Василько, — це була<br />
незабутня творча гіркота» 16 . Видається, що такі заходи з боку<br />
можновладців були здійснені не лише через романтизацію<br />
одеського злочинного світу (її пильна цензура вгледіла ще<br />
під час читання п’єси І. Бабелем). Йдеться про те, що 1927 р.<br />
— рік десятиліття Жовтневої революції, тож поява відверто<br />
неювілейної назви у театральній афіші скидалася, в кращому<br />
разі, на «політичну короткозорість».<br />
Проте, незважаючи на коротку сценічну біографію,<br />
«Захід» став помітним явищем в історії української сцени<br />
в Одесі. Театр вперше стикнувся з такою колоритною драматургією,<br />
до того ж побазованою на одеських реаліях. До подібного<br />
матеріалу трупа повернулася лише одного разу — наприкінці<br />
1980-х рр. у виставі «Гамбринус» за О. Купріним.<br />
13<br />
М. Б. [Бертенсон М.] «Закат» в Держдраме…<br />
14<br />
Альцест. [Генис Е.] «Закат» в Держдраме…<br />
15<br />
Там само.<br />
16<br />
Василько В. С. Театру віддане життя. — С. 272.<br />
А. БАКАНУРСЬКИЙ<br />
розділ другий УКРАЇНСЬКИЙ ТЕАТР 1910–1930-х: ВІД ІНТЕНЦІЙ МОДЕРНУ ДО УТВЕРДЖЕННЯ «СОЦІАЛІСТИЧНОГО РЕАЛІЗМУ»<br />
336
Change language