Повний текст - Інститут проблем сучасного мистецтва

Тоді те явище ще далеко не всіма було сповна розпізнане як небезпечна недуга.
Впродовж десятиріч на всьому обширі СРСР виявлявся її руйнівний вплив на драматургію,
режисуру, акторську майстерність. У тридцяті ж роки соцреалізмові
співається «алілуя»… Як співається слава «великому Сталіну» 15 .
Як би там не було, «Багато галасу даремно» поставили аж три українські театри:
Одеський ім. Жовтневої революції (1938 р., режисер І. Шлеп’янов), Київський
ім. І. Франка (1941 р., поновлення — 1945 р.) та Дніпропетровський український
ім. Т. Г. Шевченка (1955 р., режисер — А. Білгородський).
Першопрочитання п’єси на українській сцені, яке відбулося в Одесі, принесло
значний успіх колективові. «Режисер створив життєрадісний, оптимістичний
сценічний твір, — стверджує І. Дузь. — Постановник не пригладжує
Шекспіра, не наводить на нього витонченого лоску, не робить його причепуреним
і солоденьким. Режисера не лякала наявність у п’єсі деякої фривольності
і грубості Вистава вражала гармонійністю та вивершеністю масових сцен.
Втілення шекспірівської комедії сприяло вияву обдаровання багатьох акторів.
Т. Фесенко — інженю, виконавиця багатьох дитячих ролей , у «Багато галасу
даремно» створила привабливий образ Беатріче. Він був у виставі центральним.
Актриса із справжньою грацією і артистичністю передавала складний і суперечливий
характер Беатріче. Її героїня горда і свавільна, задерикувата і гостроязика,
щира і вільна в дружбі, таємничо ніжна і чарівна в спалахові пробуд женого
кохання У новому амплуа виступив у цій виставі й А. Крамаренко. Він створив
образ надзвичайно темпераментного, динамічного, невтомно винахідливого
Бенедикта — мудрого солдата, вірного товариша, дотепника і благодійника
Весело і темпераментно провадив роль Леонато артист Й. Маяк. Г. Бабенко
правдиво відтворив риси честолюбства, заздрості та зрадництва в образі дона
Хуана. Артист О. Луценко знайшов чіткий і виразний малюнок для ролі слуги
Борачіо» 16 .
Натомість І. Ваніна не надто схвально відгукується про цю виставу: на її думку,
у ній «шекспірівська комедійність підмінювалась буфонадою та шаржем» 17 .
Ще радикальніше одеську виставу оцінив її сучасник: «Поряд з позитивними моментами
спектакль був заполонений грубими елементами еротики, зайвим оригінальничанням
і трюкацтвом» 18 .
Комедії В. Шекспіра у цьому сенсі взагалі становлять неабияку проблему для
постановників та виконавців — навіть у «найбезхмарніших» з них годі й шука-
15
Захаревич М. Соціологія театрального ювілею // Кіно-Театр. — 2005. — № 6.
16
Дузь І. М. Театр імені Жовтневої революції. — К., 1975. — С. 56.
17
Ваніна І. Українська шекспіріана… — С. 144.
18
Хорол В. Переможна путь вічно юної комедії // Театр. — 1941. — № 5. — С. 18.
В. Шекспір «Багато галасу даремно».
Київський академічний український драматичний театр ім. І. Франка, 1941. Сцена з вистави
ти чистоти жанру. Як справедливо стверджує шекспірознавець О. Алексієнко,
«жанрова неоднорідність шекспірівських комедій характерна і для цієї п’єси.
В ній співіснують елементи мелодрами, високої комедії і традиційного фарсу.
Тут дві основні сюжетні лінії (Клавдіо — Геро і Бенедикт — Беатріче), кожній
з яких властива певна незалежність і саме їй притаманна художня своєрідність» 19 .
Зазначимо принагідно, що подібна жанрова суміш (на відміну, скажімо, від «чистої»
трагедії) водночас є найбільш відповідною традиціям саме української національної
сцени, тож звернення останньої до такого за характером матеріалу
виглядає напрочуд природним.
Це зауважує й І. Ваніна — уже стосовно «франківської» вистави: «Постановник
В. Вільнер та режисер М. Єрецький прагнули показати на сцені кипуче й яскраве
життя героїв доби Відродження, розкрити їх енергію й життєрадісність, гострий
19
Алексєєнко О. Багато галасу з нічого: [Післямова] // Шекспір В. Твори: У 6 т. —
К., 1984–1987. — Т. 4. — С. 618.
розділ другий УКРАЇНСЬКИЙ ТЕАТР 1910–1930-х: ВІД ІНТЕНЦІЙ МОДЕРНУ ДО УТВЕРДЖЕННЯ «СОЦІАЛІСТИЧНОГО РЕАЛІЗМУ»
504
анна липківська, ельвіра загурська В. ШЕКСПІР «БАГАТО ГАЛАСУ ДАРЕМНО»
505