Повний текст - Інститут проблем сучасного мистецтва

Ізабелла Валентини Чистякової більш холодна, аристократична й чарівна.
Зовні вона схожа на мадонну — в її пластиці проступала релігійна поза .
На порожніх, яскраво освітлених підмостках два підвищення — поміст праворуч
і ліворуч — зі столом і навісом, в глибині — дорожній стовп. Одягнені у просту
одежу селяни за старовинним звичаєм мирно веселяться на святі св. Лефруа.
Чоловіки й жінки танцюють , створюючи три рухомих кола. Але цей розмірений
плин життя приховує у собі небезпеку вибуху. У забитих «жаків», змучених
тривалою війною з англійцями, грабіжництвом і знущанням феодалів, пробуджується
людська гідність. Спочатку виникають суперечки, колотнеча, а потім
справжня сутичка мужиків, лісових розбійників, англійських стрільців і латників
барона. Брат Жан активно втручається в хід подій: відкидає хрест, хапає дрючок
і вступає в бій на боці селян. Не одноманітна і селянська маса. Це кмітливий
Симон — В. Стеценко, безвольний, добродушний пастух Гайон — С. Свашенко
і боягуз та зрадник Моран — С. Карпенко .
Музика в «Жакерії», яку написали два композитори різного складу, була надзвичайно
драматичною . Вступний марш до другої та четвертої дій написав
М. Вериківський. Композитор, чия музика відзначається мелодійністю, ґрунтованою
на українському фольклорі, надав народній темі вистави ліричного звучання.
Більш суворі та різкі музичні інтонації музики А. Буцького відповідали
похмурій і героїчній атмосфері середньовіччя, а в музиці М. Вериківського жила
стихія народного мелосу. Настрій окремих епізодів посилювався сумними й веселими
мелодіями народних пісень .
У сцені «Ритуалу» на театральних підмостках — дами, лицарі, мешканці замку.
Урочиста і красива сцена традиційного посвячення сина д’Апремона у пажі
відсутня в тексті п’єси Меріме. Мізансценічна домінанта і головна особа всього,
що діється — Сір де Беліль — Й. Гірняк, який приймає присягу Конрада .
Друга дія закінчується вбивством Сенешаля барона д’Апремона. На сцені
— ліс, освітлений зеленувато-синім перехресним, рухливим промінням прожекторів.
Селяни і лісові розбійники — «вовки» ловлять Сенешаля. Гарячковий
темпоритм. Діагональні, ламані мізансцени створюють особливу напруженість
дії. «Люди перебігають між колонами-деревами, ховаються за ними — ловлять
Сенешаля», — згадував учасник спектаклю О. Романенко 7 .
Динаміка спектаклю наростає. Третя дія, що почалася збором селян у лісі, закінчується
повстанням. Убивці Сенешаля — Рено — д’Апремон виносить вирок.
Після суду настає церемонія страти.
Базарна площа. На помості будують шибеницю. У крамниці торгують вином.
П. Меріме «Жакерія». Мистецьке об’єднання «Березіль», 1925.
Брат Гонорій — М. Крушельницький. Афіша вистави
Натовп збільшується. Він заповнює весь сценічний простір. Юрба селян зайнята
повсякденними справами. Шинкар виступає перед невеликою групою постійних
відвідувачів. Ф. Радчук, який грав цю роль, згадував, що він, комічно пародіюючи
вчених-схоластів і вуличних глашатаїв, «знімав ковпак, дивився в нього і немовби
відтіля черпав слова» 8 . Але за жанровими картинками все гостріше відчувається
нервове напруження. Селяни нишком обмінюються репліками. Приходить брат
Жан і відразу переймається відчуттям серйозності задуманої справи.
Усе готове до повстання. На сторожовій вежі дзвонять до початку страти.
З’являється Сір де Беліль, ватажок англійського вільного загону Сівард, син барона
Конрад і його наставник. Слідом за ними священики, латники і кат ведуть
Рено. Як тільки зашморг торкається шиї засудженого, один із селян сурмить у ріг.
Усі повторюють заклик до повстання. З’являються Сірий Вовк і його люди, вони
7
Бесіда з О. Т. Романенком 30 вересня 1984 р. — Магніт. запис (За архівними матеріалами
Н. П. Чечель).
8
Бесіда з Ф. І Радчуком 11 вересня 1984 р. — Магніт. запис (За архівними матеріалами
Н. П. Чечель).
розділ другий УКРАЇНСЬКИЙ ТЕАТР 1910–1930-х: ВІД ІНТЕНЦІЙ МОДЕРНУ ДО УТВЕРДЖЕННЯ «СОЦІАЛІСТИЧНОГО РЕАЛІЗМУ»
260
наталя єрмакова, наталія чечель П. МЕРІМЕ «ЖАКЕРІЯ»
261