Повний текст - Інститут проблем сучасного мистецтва
Повний текст - Інститут проблем сучасного мистецтва
Повний текст - Інститут проблем сучасного мистецтва
You also want an ePaper? Increase the reach of your titles
YUMPU automatically turns print PDFs into web optimized ePapers that Google loves.
Власне, ця кульмінаційна сцена ставила<br />
всі необхідні ідейні наголоси, зокрема<br />
пояснюючи ганебний кінець, що<br />
чекав на Саву Чалого, який втратив<br />
довіру гайдамаків, адже, замість захищати<br />
їхні інтереси, спробував захистити<br />
власні. На відміну від <strong>текст</strong>у<br />
І. Карпенка-Карого, що допускає нюанси<br />
у трактовці поведінки отамана,<br />
вистава театру М. Садовського знову<br />
виносила Чалому вирок, однозначно<br />
засуджуючи народних проводирів, які<br />
зраджують свій народ.<br />
За інших соціополітичних, ідеологічних<br />
та естетичних умов історична<br />
драма І. Карпенка-Карого знову зіграє<br />
вагому стратегічну роль, ознаменувавши<br />
зміну основного векторного<br />
І. Карпенко-Карий «Сава Чалий».<br />
спрямування українського театру,<br />
Театр М. Садовського, 1907.<br />
продемонструвавши, образно кажучи,<br />
Гнат Голий — І. Мар’яненко<br />
кардинальне «поправіння» національного<br />
кону наприкінці 1920-х. Спектакль<br />
Ф. Лопатинського в «Березолі» (прем’єра — 3 лютого 1927 р.) одночасно засвідчив<br />
перехід режисури театру до інших стильових координат і сконкретизував<br />
принципи її «пом’якшеного» підходу до «старої» п’єси.<br />
Спочатку їх оприлюднив Ф. Лопатинський, виклавши власні програмові настанови<br />
щодо твору І. Карпенка-Карого та його сценічної інтерпретації в інтерв’ю часопису<br />
«Нове мистецтво» 9 . Перша думка режисера стосувалася кон<strong>текст</strong>у вистави<br />
— прояснювала ідеологічні вихідні й встановлювала місце спектаклю у мистецькій<br />
висхідній «Березоля». «Бажаючи відбитися, відірватися від липких в’їдливих<br />
форм старого етнографічного історико-побутового театру, акторові і режисерові<br />
нової формації необхідно було відбитися від старого репертуару, — наголошував<br />
Ф. Лопатинський, — а тим самим і від репертуару, що трактував про українські<br />
справи взагалі, оскільки він увесь був побудований на старих традиціях як в ідеологічному,<br />
так і формальному відношенні» 10 . Водночас режисер зізнавався у тому,<br />
що й він сам, і колектив, який він представляв, нібито вже усвідомили, що «переваги<br />
9<br />
Нове мистецтво. — 1927. — № 5 (46). — С. 15.<br />
10<br />
Там само.<br />
І. Карпенко-Карий «Сава Чалий». Театр «Березіль», 1927. Сцени з вистави<br />
розділ перший УКРАЇНСЬКИЙ ТЕАТР 1900-х НА ШЛЯХАХ ОНОВЛЕННЯ ПАРАДИГМИ «ПСИХОЛОГІЧНОГО РЕАЛІЗМУ»<br />
24<br />
марина гринишина І. КАРПЕНКО-КАРИЙ «САВА ЧАЛИЙ»<br />
25
Change language