Повний текст - Інститут проблем сучасного мистецтва
Повний текст - Інститут проблем сучасного мистецтва
Повний текст - Інститут проблем сучасного мистецтва
Create successful ePaper yourself
Turn your PDF publications into a flip-book with our unique Google optimized e-Paper software.
розум, невгамовний темперамент, любов до людини. Глибоко відчуваючи своєрідність<br />
шекспірівської комедії, вони зуміли органічно поєднати комедійні епізоди<br />
з драматичними, правдиво відтворити тогочасне життя з усіма його контрастами,<br />
швидкою зміною настроїв і людських доль. У виставі було багато цікавих<br />
режисерських вигадок, особливо у жанрових сценах, захоплюючої життєрадісної<br />
комедійності» 20 .<br />
Ми наразі не маємо повного уявлення про те, яким було тут сценічне оформлення:<br />
можна припустити (хоча б по тому тлу, на якому постають актори у сценах<br />
з вистави на нечисленних фото) — монументальним та пишним, навіть надлишковим<br />
у своїй декоративності. На жаль, не відповідаючи легкому стилю шекспірівської<br />
комедії, ця пишнота і монументальність іноді не лише не створювали умов<br />
для необхідного тут швидкого «прозорого» темпу, а, за свідченням В. Хорол, навпаки<br />
— пригнічували, часом просто заважаючи виконавцям (тільки дві картини<br />
цілком відповідали духові й стилю комедії: сад Леонато, де Геро й Урсула «розігрують»<br />
Беатріче, і мисливський зал у Леонато) 21 . І. Ваніна, яка в цілому схвально<br />
оцінює роботу художника, також докоряє стосовно сценічного оформлення:<br />
«Вистава приваблювала своєю барвистістю й яскравістю. Оформлення, зроблене<br />
художником Б. Ердманом, можливо, було не таке лаконічне, як цього вимагала<br />
шекспірівська постановка, але стильне, по-святковому красиве і вдало підкреслювало<br />
її оптимістичне звучання. Найбільш цікаво були оформлені: перша сцена<br />
третьої дії — сад у Леонато з легенькими альтанками, повитими буйною зеленню,<br />
інтер’єр залу Леонато з мисливськими атрибутами і сцена в церкві» 22 .<br />
Ті, хто писав про виставу «франківців», здебільшого приділяли увагу парі<br />
Беатріче — Бенедикт як центральній. Воно й не дивно — адже ці ролі мають найбільшу<br />
сценічну потенцію. За слушним зауваженням шекспірознавця, «історія<br />
Бенедикта і Беатріче нерозривно пов’язана з попередньою комедійною творчістю<br />
драматурга» 23 , — продовжимо, і певною мірою може вважатися її вершиною.<br />
Роль Беатріче, яку блискуче втілила на кону Театру ім. І. Франка Н. Ужвій,<br />
посідає центральне місце серед комедійних ролей в її творчій біографії. Її «насмішкувата<br />
й промениста» 24 , «бистра й колюча» 25 героїня, вільно віддаючись сти-<br />
20<br />
Ваніна І. Українська шекспіріана… — С. 137.<br />
21<br />
Хорол В. Переможна путь вічно юної комедії… — С. 19.<br />
22<br />
Ваніна І. Українська шекспіріана… — С. 143.<br />
23<br />
Алексєєнко О. Багато галасу з нічого… — С. 619. У цьому сенсі «рідними старшими<br />
братами та сестрами» Беатріче та Бенедикта можна назвати Катаріну та Петруччіо<br />
(«Приборкання норовливої»), Розаліну та Бірона («Марні зусилля кохання»).<br />
24<br />
Юра Г. П. Життя і сцена. — К., 1965. — С. 201.<br />
25<br />
Кисельов Й. М. Разом з життям: Майстри української сцени. — К., 1972. — С. 274.<br />
В. Шекспір «Багато галасу даремно».<br />
Київський академічний український драматичний театр ім. І. Франка, 1941.<br />
Ломака — М. Пилипенко, Кисіль — Д. Мілютенко<br />
хії гри, була водночас жіночною, запальною та лукавою, весь час жила у ритмі<br />
танцю. За твердженням О. Гозенпуда, хода її була «легкою та пружною, рухи<br />
сповнені невловимої грації. Вона сп’яніла чарівністю світу, своєю молодістю. Очі<br />
її під грайливо зігнутими бровами широко відкриті назустріч життю, а усміхнені<br />
вуста інколи вередливо закопилені, але частіше розкриті для уїдливого жарту.<br />
У сцені, коли Клавдіо, введений в оману Дон Жуаном, несправедливо звинувачує<br />
Геро і відмовляється від її руки, образ Беатріче набуває рис драматизму, але<br />
Н. Ужвій майстерно дотримує потрібної міри почуттів — це все-таки комедія,<br />
все таки «Багато галасу даремно!». Беатріче — Н. Ужвій плаче, ледь стримуючи<br />
готову прорватися посмішку. Так сонце просвічує крізь розірвані грозові хмари.<br />
Вона засмучена через Геро, вона ненавидить Клавдіо та принца, які образили її<br />
сестру, вона готова видряпати їм очі, задушити їх, але серце її сповнене любові<br />
до Бенедикта і радістю, що він з нею» 26 .<br />
26<br />
Гозенпуд А. Наталья Михайловна Ужвий. — М.; Л., 1948. — С. 46.<br />
розділ другий УКРАЇНСЬКИЙ ТЕАТР 1910–1930-х: ВІД ІНТЕНЦІЙ МОДЕРНУ ДО УТВЕРДЖЕННЯ «СОЦІАЛІСТИЧНОГО РЕАЛІЗМУ»<br />
506<br />
анна липківська, ельвіра загурська В. ШЕКСПІР «БАГАТО ГАЛАСУ ДАРЕМНО»<br />
507