Повний текст - Інститут проблем сучасного мистецтва

розум, невгамовний темперамент, любов до людини. Глибоко відчуваючи своєрідність
шекспірівської комедії, вони зуміли органічно поєднати комедійні епізоди
з драматичними, правдиво відтворити тогочасне життя з усіма його контрастами,
швидкою зміною настроїв і людських доль. У виставі було багато цікавих
режисерських вигадок, особливо у жанрових сценах, захоплюючої життєрадісної
комедійності» 20 .
Ми наразі не маємо повного уявлення про те, яким було тут сценічне оформлення:
можна припустити (хоча б по тому тлу, на якому постають актори у сценах
з вистави на нечисленних фото) — монументальним та пишним, навіть надлишковим
у своїй декоративності. На жаль, не відповідаючи легкому стилю шекспірівської
комедії, ця пишнота і монументальність іноді не лише не створювали умов
для необхідного тут швидкого «прозорого» темпу, а, за свідченням В. Хорол, навпаки
— пригнічували, часом просто заважаючи виконавцям (тільки дві картини
цілком відповідали духові й стилю комедії: сад Леонато, де Геро й Урсула «розігрують»
Беатріче, і мисливський зал у Леонато) 21 . І. Ваніна, яка в цілому схвально
оцінює роботу художника, також докоряє стосовно сценічного оформлення:
«Вистава приваблювала своєю барвистістю й яскравістю. Оформлення, зроблене
художником Б. Ердманом, можливо, було не таке лаконічне, як цього вимагала
шекспірівська постановка, але стильне, по-святковому красиве і вдало підкреслювало
її оптимістичне звучання. Найбільш цікаво були оформлені: перша сцена
третьої дії — сад у Леонато з легенькими альтанками, повитими буйною зеленню,
інтер’єр залу Леонато з мисливськими атрибутами і сцена в церкві» 22 .
Ті, хто писав про виставу «франківців», здебільшого приділяли увагу парі
Беатріче — Бенедикт як центральній. Воно й не дивно — адже ці ролі мають найбільшу
сценічну потенцію. За слушним зауваженням шекспірознавця, «історія
Бенедикта і Беатріче нерозривно пов’язана з попередньою комедійною творчістю
драматурга» 23 , — продовжимо, і певною мірою може вважатися її вершиною.
Роль Беатріче, яку блискуче втілила на кону Театру ім. І. Франка Н. Ужвій,
посідає центральне місце серед комедійних ролей в її творчій біографії. Її «насмішкувата
й промениста» 24 , «бистра й колюча» 25 героїня, вільно віддаючись сти-
20
Ваніна І. Українська шекспіріана… — С. 137.
21
Хорол В. Переможна путь вічно юної комедії… — С. 19.
22
Ваніна І. Українська шекспіріана… — С. 143.
23
Алексєєнко О. Багато галасу з нічого… — С. 619. У цьому сенсі «рідними старшими
братами та сестрами» Беатріче та Бенедикта можна назвати Катаріну та Петруччіо
(«Приборкання норовливої»), Розаліну та Бірона («Марні зусилля кохання»).
24
Юра Г. П. Життя і сцена. — К., 1965. — С. 201.
25
Кисельов Й. М. Разом з життям: Майстри української сцени. — К., 1972. — С. 274.
В. Шекспір «Багато галасу даремно».
Київський академічний український драматичний театр ім. І. Франка, 1941.
Ломака — М. Пилипенко, Кисіль — Д. Мілютенко
хії гри, була водночас жіночною, запальною та лукавою, весь час жила у ритмі
танцю. За твердженням О. Гозенпуда, хода її була «легкою та пружною, рухи
сповнені невловимої грації. Вона сп’яніла чарівністю світу, своєю молодістю. Очі
її під грайливо зігнутими бровами широко відкриті назустріч життю, а усміхнені
вуста інколи вередливо закопилені, але частіше розкриті для уїдливого жарту.
У сцені, коли Клавдіо, введений в оману Дон Жуаном, несправедливо звинувачує
Геро і відмовляється від її руки, образ Беатріче набуває рис драматизму, але
Н. Ужвій майстерно дотримує потрібної міри почуттів — це все-таки комедія,
все таки «Багато галасу даремно!». Беатріче — Н. Ужвій плаче, ледь стримуючи
готову прорватися посмішку. Так сонце просвічує крізь розірвані грозові хмари.
Вона засмучена через Геро, вона ненавидить Клавдіо та принца, які образили її
сестру, вона готова видряпати їм очі, задушити їх, але серце її сповнене любові
до Бенедикта і радістю, що він з нею» 26 .
26
Гозенпуд А. Наталья Михайловна Ужвий. — М.; Л., 1948. — С. 46.
розділ другий УКРАЇНСЬКИЙ ТЕАТР 1910–1930-х: ВІД ІНТЕНЦІЙ МОДЕРНУ ДО УТВЕРДЖЕННЯ «СОЦІАЛІСТИЧНОГО РЕАЛІЗМУ»
506
анна липківська, ельвіра загурська В. ШЕКСПІР «БАГАТО ГАЛАСУ ДАРЕМНО»
507