Повний текст - Інститут проблем сучасного мистецтва

автора» Л. Піранделло. В. Блавацький переосмислює українську класику в модерному
ключі, у п’єсах сучасників підсилює національно-патріотичні звучання,
досягаючи потужного ефекту єднання залу і сцени в єдиному пориві. До 1936 р.
«Заграва» вже здійснює значний масив постановок із «яскраво театральними» елементами,
як от «Батурин» Б. Лепкого (інсценізація Л. Лісевича та Г. Лужницького
(1933)), «Земля» за В. Стефаником (інсценізація В. Блавацького (1933)), «Ой, не ходи,
Грицю…» М. Старицького (1934), «Тарас Бульба» М. Гоголя (інсценізація
В. Блавацького (1934)) та ін. «Вистави режисера порушували теми й проблеми понадпобутові
й понадособові Значущість змісту вистав увиразнювалася значущістю
сценічної форми. Звідси й тяжіння В. Блавацького до умовності й метафорики
у вирішенні ключових епізодів спектаклю Звідси й притаманна постановкам
В. Блавацького патетична текстуальність мізансцен» 8 .
З 1936 р. театр «Заграва» починає масштабну та послідовну працю над освоєнням
релігійного репертуару — не лише за тематикою, а й за виробленням нової мистецької
мови, літургійного зв’язку «сопричастя» між сценою і глядацькою залою.
Згодом естетика історично-релігійного театру В. Блавацького буде окреслена самим
Г. Лужницьким та сучасними дослідниками як український «монументальний театр» 9 ,
одним із найяскравіших витворів якого є вистава «Голгота» за Г. Лужницьким.
Релігійний театр в Європі першої половини ХХ ст. представлений постановками
Ж. Копо, Г. Баті, творами П. Клоделя, А. Геона, Л. Вайсмантеля, Ф. Гервіга
та ін. Проте у міжвоєнній Галичині найвідомішими і найпопулярнішими були постановки
Макса Рейнгардта у Німеччині та Австрії, а також, так звані, «пасійні
цикли» — щокількарічні передпасхальні містерії у місті Оберамергау. Про їхню
підготовку та проведення заздалегідь повідомляла, зокрема і галицька, періодична
преса. Показово, що в 1933 р. на сторінках львівського часопису «Новий час» були
вміщені роздуми М. Рейнгардта про релігійний театр — як шлях виходу із театральної
кризи 10 . Два роки потому В. Блавацький, виступаючи з приводу прем’єри
«Голготи», в основних міркуваннях фактично повторює деякі думки з цієї статті.
«Окремою ділянкою театрального мистецтва є релігійний театр, — зазначає режисер.
— Як не дивно, та все ж таки мусимо устійнити, що п’єс з релігійним зміс-
8
Волицька І. «Монументальний театр» Володимира Блавацького // Записки Наукового
товариства імені Шевченка. — Т. CCXXXVII. — Праці Театрознавчої комісії. — Львів,
1999. — С. 254–255.
9
Волицька І. «Монументальний театр» Володимира Блавацького… — С. 246–258. —
Визначення запозичене з польського театрознавства, в якому назвою teatr ogromny (монументальний
театр) окреслено режисерський силь Леона Шіллера, відомого у Львові
у 1930-х рр.
10
Новий театр // Новий час. — Львів, 1933. — 5 лип. — С. 4.
Г. Лужницький «Голгота». Український Молодий театр «Заграва», 1936.
Сцена «Хресна дорога»
том не ставив ні один галицький театр до війни й по війні, ба не чули ми про якусь
виставу в цьому роді й по той бік Збруча (розуміється перед війною, бо в теперішній
большевицькій дійсності, звичайно, це річ неможлива). Маю на гадці, очевидно,
професійні театри й тому не можу взяти під увагу виставлюваного недавно
у Львові здебільша аматорськими силами «Посла до Бога» Меріям-Лужницького
Чому ж наших директорів театру і режисерів не захоплював релігійний репертуар,
хоч би через свою яскраву театральність, як видовище Пояснюю собі це
в першій мірі недостачею відповідних українських п’єс» 11 .
У В. Блавацького з’явилася ідея здобути для сцени найпотужніший за значенням
і впливом текст — Святе Письмо, перебороти матеріал — поєднати за гально
людський традиційний «канонічний» зміст із модерним театральним рі шен ням,
що давало б митцеві необмежений простір для творчості. Режисер за хоплюєть ся
і найвеличнішою християнською історією спокутування гріхів людства через муки,
11
Блавацький В. Українське Оберамерґав // Неділя. — Львів, 1936. — 12 квіт. —
Ч. 14 (383). — С. 7, 18.
розділ другий УКРАЇНСЬКИЙ ТЕАТР 1910–1930-х: ВІД ІНТЕНЦІЙ МОДЕРНУ ДО УТВЕРДЖЕННЯ «СОЦІАЛІСТИЧНОГО РЕАЛІЗМУ»
424
роман лаврентій Г. ЛУЖНИЦЬКИЙ «ГОЛГОТА»
425