Повний текст - Інститут проблем сучасного мистецтва

«Свинарка та пастух». Ще більше загострюючи комедійне «жало», постановник населив
цей лубочний простір сатирично «збільшеними» персонажами. Насамперед,
це стосувалося Галушки, чий образ створював також М. Крушельницький. В ньому
все було трохи перебільшеним: надто маленькі тупі оченятка, надто чорні брова
та вуса, надто велике черево під вишиванкою з великим бантом під шиєю. І хитрий
він також був занадто, щоб у фіналі глядачі обов’язково повірили його каяттю.
За свідченням очевидців, коли Галушка — М. Крушельницький переконував, що
ніколи не зрадить «партєйної лінії», глядачі сміялися, розуміючи, «що так Галушці
зручніше: сьогодні зізнається, що помилився, а завтра знов буде робити по-своєму.
Крушельницький грав Галушку зло, наче розправлявся не з сучасником, який схибив,
а, щонайменше, з гоголівським городничим» 6 .
Напевно тому, його дочку Катерину С. Федорцева грала жінкою сильної волі,
яка здатна не тільки переконати батька у своїй правоті, але за всяку ціну здійснити
намічене.
Часника О. Сердюк змальовував переконаним більшовиком, який талановито
бив білих у лавах кавалерії Будьонного, а нині не менш талановито керує колгоспом.
«Це був якісно новий позитивний комедійний образ дотепного, веселого,
розумного господаря, який відчуває перспективи розвитку колгоспного господарства,
впевнено дивиться в майбутнє і сьогодні віддає всі сили, щоб це майбуття
було прекрасним. По-військовому підтягнутий, загартований в боях громадянської
війни будьоннівець, Часник не просто сміється з колишнього бойового друга
Галушки — в його полум’янім серці комуніста кипить ненависть до самозаспокоєння,
байдужості, міщанства», — передавав своє враження від образу, створеного
актором, Ю. Станішевський 7 . Мабуть, дивлячись на цей ходячий портрет передового
колгоспного керівника, глядач мав зрозуміти, чому саме Часника у фіналі
обирають секретарем райкому, і повірити, що з таким керівництвом у сільському
господарстві скоро настане справжня «цвітуща жизнь». Ще більшої впевненості
у перемозі колгоспного устрою мав додати герой Д. Антоновича — секретар обкому.
Це був другий Берест з «Платона Кречета», такий само чуйний і розумний.
Колоритну постать спекулянта і шахрая Довгоносика створив у спектаклі
Ф. Радчук. Крізь усю дію він проходив з незмінною усмішкою білозубого рота
й примруженими, наче від постійного задоволення, очима. Актор увиразнював
образ талановитого пристосуванця, який в будь-яких обставинах знайде чим поживитися
8 . Яскравими й індивідуалізованими були у виставі й інші персонажі дру-
6
Танюк Л. Марьян Крушельницкий. — С. 144.
7
Станішевський О. Олександр Сердюк і українське радянське акторське мистецтво //
Попова Л. Олександр Сердюк. — К., 1979. — С. 7–8.
8
Жаданов Д., Мілявський Б. Ф. І. Радчук. — Х., 1947. — С. 15–16.
О. Корнійчук «В степах України».
Харківський академічний український драматичний театр ім. Т. Шевченка, 1940.
Галушка — М. Крушельницький, Катерина — С. Федорцева
гого плану: Галя (П. Куманченко), Редька (Є. Бондаренко), Палажка (Н. Лихо),
Параска (Л. Криницька).
Поза тим, як у випадку з кожною п’єсою О. Корнійчука, «В степах України» —
найпопулярніша сучасна п’єса останнього передвоєнного сезону українського театру
— лише давала привід для створення яскравої «картинки» чи окремих опуклих фігур,
але в жодному разі не допомагала театрам здійснювати серйозні мистецькі цілі.
Бібліографія:
1. Мистецтво франківців: Зб. ст. — К., 1970.
2. Український драматичний театр: Нариси / [Ред. М. Т. Рильський]: У 2 т. — К., 1959.
— Т. 2.
3. Юра Г. Життя і сцена / [Упоряд. Ю. М. Бобошко]. — К., 1965.
4. Степанов Б. Юрій Шумський. — К., 1971.
М. ГРИНИШИНА
розділ другий УКРАЇНСЬКИЙ ТЕАТР 1910–1930-х: ВІД ІНТЕНЦІЙ МОДЕРНУ ДО УТВЕРДЖЕННЯ «СОЦІАЛІСТИЧНОГО РЕАЛІЗМУ»
472
марина гринишина, анна липківська О. КОРНІЙЧУК «В СТЕПАХ УКРАЇНИ»
473